Я не памятаю, бо цього не було! серйозно промовив Рижий, дивлячись на неї чесними старіковими очима.
Розмова якось одразу завяла, і кожен пішов у свій бік.
«І навіщо збрехав? думала Ганна. Адже по очах було видно, що бреше!»
Хочеш, я стану твоїм Каєм? запропонував одинадцятирічний Петрик Рижий своїй однокласниці Ганні Сокіл, яка йому подобалася.
Яким ще Каєм? здивувалася дівчинка.
Ну, як? Ти що казку не читала? Там ще снігова королева його зачарувала! А Ганна його рятує!
Ганна рятує? Його рятує Герда! з презирним смішком сказала Сокіл. Оце мені Андерсен!
Та яка різниця? Ганна, Герда? махнув рукою Рижий, який не зациклювався на дрібницях. Я питаю: хочеш, щоб я був твоїм Каєм?
Дівчинка не хотіла: Петрик був лопоухим, худим і явно нижчим від неї зростом. Хоча такого рятувати було б легше.
А вона міцна, на півголови вища: як же їм ходити поруч після рятувальних робіт? Соромитися?
Нізащо! До того ж її серце вже було зайняте іншим двійкориком Мишком Пудим.
До речі, він стояв недалеко й із цікавістю прислухався до суперечки.
І Ганнуся, поправивши бант, зневажливо сказала Мишко ж чув:
Оце мені, Кай! Та ти навіть на роль оленя не годишся! Тож іди, Каю, та не гиркай!
Мишко голосно зареготав, а Петрик перелякано глянув у його бік і подався геть. А наступного дня, на весь клас, назвав Сокіл «Ганна-винегрета»: я мстя, і моя помста страшна!
Ну, а чого ж ти хотіла, Сокіл? Не кожен чоловік спокійно перенесе образу! А його ж відкинули
Худий Петрик вирізнявся розумом, який із лихвою компенсував брак фізичної сили.
Просто учора, отримавши несподіваний удар від коханої, він не встиг підібрати відповідь тут би будь-хто зрадів.
І тоді зареготав не тільки Пуд, а весь клас: прізвисько сподобалось! А що смішно! Хоч тоді такого слова в лексиконі й не було.
Звісно, коли дівчинка скаржилася вдома на образу, її потішили та підтримали.
Але одного разу тато допомагав їй з алгеброю: донька ніяк не хотіла зрозуміти простого! І тоді, втративши терпіння, з досадою сказав:
А твій Петрик має рацію у тебе в голові суцільний вінегрет!
І додав:
Передай йому вітання від мене!
Петрик виявився винним і в цьому: до цього тато нічого подібного собі не дозволяв
До випускного пристрасті вщухли усе погане забулося й залишилося в дитинстві: і закоханість, і неприязнь, і образи де вже, брате, до того!
Вони навіть потанцювали разом кілька разів Петрик до того часу переріс Ганну й перетворився на стрункого, накачаного юнака: він записався до спортивної секції.
Мишка після восьмого класу відправили до ПТУ зараз це коледж: тоді з цим було суворо. А кохати на відстані теж було важко. Тож вибачай, Мишку
Після школи шляхи однокласників розійшлися: Ганна пішла до педуніверситету, Петрик, як і кожен розумний хлопець, подався до КПІ.
Іноді вони зустрічалися жили неподалік і перекидалися кількома словами.
Згодом життя розкидало їх у різні боки: обоє завели родини й переїхали. Тому зустрічі на дворовому майданчику стали рідкісними: лише коли обоє навідували батьків.
Іноді бачилися на вечорах зустрічі випускників. Але вже було зрозуміло, що туди краще не ходити, щоб не засмучуватися.
З роками хлопці перетворилися на лисих чоловічків з пивними животами, дівчата на огрядних тіток із амбіціями. І Сокіл не була винятком.
Не худорлява з дитинства, вона стала ще масивнішою: наче робітниця з відомої скульптури не підходь, а то роздавлю!
Не вистачало тільки снопа пшениці в руках.
Сокіл не була винятком, а Рижий був: він ніби законсерви
