Вона усвідомила, що щастя її безмежне
Ганна вирішила на вихідні поїхати в рідне село, провідати літню вже матір і сестру. Сама вона мешкала в обласному центрі, працювала лікарем-кардіологом у лікарні, тому рідко випадала нагода вирватися до рідних країв.
Ганні було сорок пять, гарна жінка, яка колись заміж виходила та народила доньку. Дівчина вже закінчила інститут, вийшла заміж за однокурсника й поїхала до нього в рідне містечко. З чоловіком Ганна прожила сім років, але розійшлася виявилися надто різними. Рішення було спільним.
Добре, що видалися три вихідні, тішилася Ганна. Треба заїхати в магазин, купити мамі й сестрі дещо з міста.
Ганна родом із села. Змалку мріяла стати лікарем, якнайшвидше вирватися з дому. Що там казати жити в селі нуди, хоча й назва у нього була «Веселе». Та щастя там не було село занепадало. «Веселі» мешканці розїхалися на заробітки, хто куди. Роботи нема, молодь тікає до міста.
Осінню та зимою в селі особливо сумно. Трохи світлішає на душі з приходом весни, коли починаються польові роботи. Навкруги бушує зелень, сонце робить життя «Веселого» трохи веселішим.
Тепер стояла друга половина червня. Ганна їхала автобусом із міста, милувалася у вікно зеленню й квітами. На душі було легко майже два місяці не бачила рідних. Робота
Мама почувається не найкраще, добре, що Оленка живе з нею в хаті. Це справжнє щастя, інакше довелося б частіше сюди їздити, думала Ганна, дивлячись у вікно.
Молодша сестра Олена нікуди з села не поїхала, вийшла заміж за місцевого хлопця й залишилася тут. Батько помер рано, тому Олена з чоловіком жили у матері. Ярослав виявився майстерним: відремонтував хату, зробив прибудову для своєї родини, щоб не турбували тещу. Олена народила двох синів-близнюків. Вони теж уже виїхали з села, вчаться у коледжі.
На відміну від мене, Оленка завжди хотіла жити в селі, а я мріяла вирватися з цієї «радості», ділилася вона з подругою Тетяною. Та навіть раз приїздила до неї в село й була в захваті від свіжого повітря та природи.
Розумію, Таню, тобі, городянці, вперше вдалося побувати в селі, тому й здивована. А якби жила тут, коли осінь, дощ, багню чи весняна розтопіть Тоді б не знаю, чи так захопВони поїхали додому разом, а з вікна машини Ганна в останній раз подивилася на рідне село, де знайшла своє справжнє щастя.
