Тіні зради: мелодія нового життя
Олег Васильович почав затримуватися на роботі все частіше.
— Дивно, — думала його дружина Оксана. — То засиджується допізна в офісі, то біжить до свого друга Андрія в гараж. Що там можна робити майже щодня?
Якось Оксана вирішила прогулятися торговим центром у центрі Києва. Хотіла відволіктися, а заодно купити у квітковому магазині ґрунт і горщик для фіалок. Увійшовши до залитого світлом центру, вона окинула поглядом бутики й раптом завмерла, немов удар грому. Назустріч їй йшов Олег. І не сам — із молодою дівчиною! Його супутниця обернулася до Оксани, і та ахнула, не вірячи очам. Цю дівчину вона знала.
***
Оксана зупинилася біля під’їзду свого будинку. Шлях загороджували вантажники, які намагалися занести в двері величезний рояль. Навіть без ніжок він не проходив у вузький отвір.
— Не влізе, хоч двері знімай, — винесли вердикт чоловіки. — Старовинний, мабуть, колода.
— Пропустіть мене, а потім хоча б будинок розбирайте, — з роздратуванням кинула Оксана.
Збентежений господар рояля, витираючи піт з чола, зітхнув:
— Усе занесли, лишився лише рояль. Якби я жив на першому поверсі, через вікно б затягли, але я на п’ятому… — він сумно подивився на Оксану.
— Я теж на п’ятому, виходить, ви мій новий сусід навпроти, — відповіла вона. — Знаєте, є машини з підйомною платформою. Моя подруга так диван на четвертий поверх піднімала. Можу дати номер, але це, напевно, недешево.
Чоловік засяяв і щиро подякував за пораду. Оксана продиктувала номер і піднялася додому, але весь час поглядала у вікно, спостерігаючи за долєю рояля. Машина з платформою приїхала, і інструмент опинився в квартирі. Оксана здивувалася, як її захопила ця чужа історія. На хвилину вона навіть забула про свої біди.
А біди почалися вчора. Олег пішов від неї…
Це був удар. Звичайно, вона помічала зміни у його поведінці. Олег став відстороненим, шукав привід піти з дому. То затримувався на роботі, то зникав у гаражі з Андрієм.
— Дивно, — роздумувала вона. — Що там можна робити щодня?
Оксана списувала це на кризу середнього віку. Може, захопився кимось, але пройде…
У вихідний вона пішла до торгового центру. Хотіла відволіктися, купити щось для квітів. Та там, серед галасу й яскравих вітрин, її чекав удар. Назустріч йшов Олег, обіймаючи за талію молоду дівчину. Вони сяяли щастям, вона щось шептала йому на вухо, і їхня любов була майже відчутною. Дівчина обернулася, і Оксана задихнулася від шоку. Це була Марія, її молода колега.
Олег, побачивши дружину, збентежився, але швидко взяв себе в руки:
— Удома все поясню.
Оксана не поспішала повертатися. Вона блукала вулицями Києва, а в голові спливали спогади. Марія зчарувала Олега на корпоративі рік тому. Вони танцювали, виходили разом покурити, але Оксана не надала цьому значення. Їй навіть у страшному сні не могло здатися, що її відданий, надійний Олег здатний на зраду.
Коли вона повернулася, Олег уже зібрав речі. Він уникав сварки, і Оксана, стримуючи сльози, тихо спитала:
— Чим я тобі не сподобалася? Що було не так?
— Усе було добре, — відповів він, дивлячись у підлогу. — Але ми з тобою живемо за інерцією, усе пресне, нудне. А без Марії я не можу прожити й дня. Дякую тобі за двадцять років, за доньку. Я виховав її, купив їй квартиру, видав заміж. Я маю право на щастя. Вибач, якщо зможеш…
Оксана розридалася, лише коли двері за ним зачинилися. Такої болі вона не знала ніколи. Ніч минула без сну.
Вранці — контрастний душ, легкий макіяж, строгий костюм. На роботу, наче нічого й не сталося. Ніхто не повинен бачити її слабкість. Але вона знала: увесь відділ шепотатиметься, як Марія відбила її чоловіка.
Марія прийшла до їхньої компанії відразу після університету. Гарненька, акуратна, відповідальна. Швидко з усіма знайшла спільну мову, і Оксана ставилася до неї тепло. Тепер їхати до офісу доводилося автобусом — Олег завж— Раніше Олег підвозив мене на машині, а тепер доводиться товктися в переповненому салоні, — подумала Оксана, заходячи до офісу.
