Зрада в новому домі
Олег і Софія одружилися й переїхали до нової квартири на околиці Львова. Їх переповнювала щастям: молоді облаштовували житло, створювали затишок, мріючи про майбутнє. Але через півроку в гості приїхали батьки Олега. Спочатку вони здавалися здивованими присутністю Софії, а за вечерею, після кількох чарок, розпочався скандал.
— Навіщо ти привів цю дівчисько? — різко кинула свекруха.
— У якому сенсі? Я його дружина! — обурилася Софія, відчуваючи, як кров приливає до обличчя.
— Дружина? — розреготалася свекруха, її сміх був сповнений зневаги. — Яка ти дружина? Не сміши! У Олега вже є дружина й двоє дітей. Наші онуки! А ти хто? На квартиру позаздрила?
Софія подивилася на Олега, але той лише опустив очі, прошепотів:
— Поїдь до мами, я розберуся. Завтра вранці їх відправлю.
Коли Софії виповнилося вісімнадцять, мати почала говорити про заміжжя. Вона не поспішала, але хвилювалася: донька занадто багато часу проводила вдома з книжками. Дівчина не була замкненою — у школі та університеті вона славилася активною, але залицяння хлопців відкидала. Їй було цікавіше поринути в чергову історію з роману, ніж бігати на побачення. Мати боялася, що донька так і залишиться сама.
Софія закінчила університет, влаштувалася на роботу менеджеркою, але життя не змінилося: дім, робота, дім. Тоді батьки вирішили, що пора їй жити самостійно. Вони давно купили для неї трикімнатну квартиру в старому будинку й здавали її в оренду. Зробивши ремонт, вони передали ключі Софії, фактично виселивши її з батьківського дому.
Софія відчувала себе зрадженою. Як можна так просто вигнати доньку? Але життя змусило адаптуватися. Їй не подобалися прибирання великої квартири й походи по магазинах, поки не з’явився Олег. Він взяв на себе побутові клопоти й цим підкорив її серце.
Коли Софія представила його батькам, мати насупилася. Їй хотілося для доньки чоловіка з вищою освітою та власною квартирою. Олег, автослюсар, знімав кімнату в гуртожитку неподалік. Батько лише сказав:
— Поживемо — побачимо.
Олег любив Софію, і це було головним. Весілля було скромним, присутні лише її батьки. Батьки Олега з далекого села не приїхали, і молоді планували відвідати їх, але справи відкладали поїздку.
Через рік пара задумалася про дітей. Олег запропонував продати стару квартиру без ліфта й купити нову, у сучасному буСофія глянула у вікно, де падав осінній дощ, і зрозуміла, що тепер її життя — це не книжковий роман, а лише сторінки, які вона має перегортати сама.
