Ні одна з бабусь не може забрати дитину з дитячого садка, тому я змушена витрачати величезну суму гривень на догляд. Я розлючена до сліз! Сьогодні я знову посварилася з мамою, і навіть не хочу телефонувати тещі.
Нам здається, що нам пощастило, бо в нашій сімї є дві бабусі моя і тещина Проте «щастя» це перебільшення, бо вони зовсім не бабусі. Обидві живуть всього сто метрів від нашого дитячого садка, проте твердо відмовляються підходити за внуком. Я могла б сама це робити, але мій робочий день закінчується о 18:00, і я не встигаю забрати малюка вчасно. Чоловік теж не завжди може, бо працює у металургійному комбінаті у змінному графіку. Тому ми вимушені наймати няню, а це ще один великий витрат у нашому сімейному бюджеті, незважаючи на наявність бабусь.
Моя мама працює до 16:00 й щодня, коли повертається додому, проходить повз наш садочок. Зараз її особисте життя найголовніше; вона розлучилася зі своїм колишнім чоловіком і хоче жити самостійно, тому після роботи вона розслабляється, робить маски для обличчя, щоб виглядати молодше. У вихідні вона планує різні розваги: ходить у кіно, відвідує виставки, зустрічається з друзями. Своїх дітей вона бере лише рідко і тільки у вихідні. Вона стверджує, що внук порушує її розклад, бо постійно бігає по квартирі і заважає їй медитувати. Хоча мама часто дає мені поради щодо виховання, вона категорично відмовляється брати участь у справжньому догляді.
Тещина історія зовсім інша. Теща ніколи не працювала, усе життя була господинею. У неї четверо дітей, різниця у віці між ними менше трьох років. Мій чоловік її найстарший син. Здавалося б, вона ідеальна помічниця, та ні: вона каже, що зайнята доглядом за своїми дітьми, має безліч домашніх справ, і для внука у неї немає ні часу, ні бажання. Вона повинна готувати, прибирати, прати, годувати родину і ще прибирати після всіх. При цьому молодші сини вісімнадцятикласник і двадцятирічний вже самостійні і можуть піклуватися про себе.
Одного разу теща забрала мого сина з садочка і була в гніві. Вона сказала, що не має часу нічого робити, коли забирає внука, бо її синів повертаються з роботи втомленими і голодними. Пізніше вона нагадала, що я мала сама вирішувати питання щодо дитини, а не розраховувати на її допомогу. Теща заявила, що більше ми не можемо розраховувати на її допомогу.
Витрати на догляд нашого сина сильно навантажують сімейний бюджет. Я розлючена через подвійну претензію бабусь, які щороку на Різдво збираються з внуком, розповідають, як його люблять і хто який подарунок купив. Але нам не потрібні їхні подарунки, а справжня допомога. Тому сьогодні я мусила дзвонити мамі і буквально благати її забрати сина з садка, бо у нас немає грошей на няню.
Ми не можемо розраховувати на батьків ні в грошовій, ні в реальній допомозі. Теща не хоче фінансово підтримати, бо її чоловік часто їсть поза домом, і вся зарплата йде на продукти. Я не уявляю, як ми виберемося з такої ситуації. Уся наша зароблена сума йде на їжу, одяг, побутові потреби, а ще треба платити няню. Як змусити наших «бабусь» допомогти?
Висновок простий: справжня підтримка це не слова і подарунки, а готовність простягнути руку, коли потрібна допомога. Тільки так можна зберегти родинний затишок і подолати труднощі.
