Моя сім’я складалася з трьох осіб: я, мій чоловік і наш син Олесь. Ми жили щасливо і безтурботно, нас оточувала любов і радість. Але одного дня наше життя змінилося назавжди, коли над країною нависла бі_да.
Чоловіка забрали в армію. Це був перший удар для мене. Розлука з коханим чоловіком була надзвичайно болісною. Але я старалася бути міцною для нашого маленького Олеська. Я розповідала йому про татка, показувала його фотографії і разом ми молилися за його повернення додому.
У грудні Олесеві маленькому виповнюється п’ять років. В мирні часи ми б влаштували велике святкування, але цього разу я вирішила не святкувати. Як можна відзначати свято, коли країна переживає вій_ну, коли багато людей страждає і багато родин розриваються на частини? Мій біль був безмежним.
Але за місяць до дня народження Олеся, коли ми перебували в стані суму, раптово прийшло повідомлення, що мій чоловік не повернувся завдання. Пропав безвісти. Це був ще один удар для нашої розбитої сім’ї, особливо для мене. Слова «мужність», «патріотизм» і «жертва» набули нового змісту для мене.
Я плакала з розпачу, відчуваючи, що безсила перед подіями, які забрали у мене найбільшу цінність. Але потім згадала про Олеся. Він був нашим сонечком, нашим джерелом надії. Я повинна бути сильною для нього.
Рішуче витерши сльози, я піднялася з колін і поставила перед собою завдання — дати Олесю щасливе дитинство, яке він заслуговує.Однак була дуже слабкою, перед тими обставинами, що розгорнулися так несподівано і так змінили моє життя.
Я знайшла в собі таки силу, щоб якось все-таки прийняти найближчих гостей у день народження сина. У час застілля хтось наполегливо натиснув на дверний дзвінок. Я побігла відчиняти і ледь не зомліла від несподіванки — переді мною стояв мій Іван. Мій коханий чоловік.
-Живий! — вирвалося з грудей. І мій стан оповили гарячі обійми.
Мій чоловік не мав можливості повідомити мені, що він уцілів. Але приклав усіх зусиль, щоб на свято прибути додому. І це був для нас найбільший подарунок. Це було найбільше щастя, яке я впізнала у своєму житті.
Дай Боже, щоб до всіх повернулися їхні рідні!
