Жінка прийшла додому через 30 років.

Жінка прийшла додому через 30 років. Погp0жyючи Василеві судами, погp0жyвала відібрати квартиру, бо вона мати його синів і претендує на частину площі. І, взагалі, міг би прийняти дружину краще і підготувати житло до приїзду!

Василь завжди смиренно відносився до життєвих проблем. Він був дуже привабливим чоловіком, разом з тим надзвичайно довірливим та добрим. Йому було нелегко з самого народження. Виріс в дитячому будинку, освіту зміг отримати лише середню і одразу на роботу. Коли зустрів Тетяну, думав це його доля. Тому одразу взяли шлюб. Але щастя було коротким.

Ім’я, дане в пологовому будинку медичними сестрами, змушувало його все життя соромитись. Хто ж так дітей називає в нас час? З дитинства Василько був розумним симпатичним хлопчиком, але везіння це не додавало. Завжди він потрапляв в центр якихось бійок між іншими дітьми, під колеса автомобіля декілька разів ледь не втрапив, то на вступний екзамен до інституту запізнився. Так і став Василь столяром. 

Однак ще на першому курсі всі його мрії про престижну роботу розвіялись як дим, коли він зустрівся з Тетяною. Вона була красивою, активною та ініціативною. Тому сумнівів щодо їх взаємовідносин не виникало.

Перед отриманням диплому вони одружились, а через рік радісний Василь забирав Тетяну з пологового з двома синочками. Ось тут і почались проблеми, про які він навіть не здогадувався. Тетяні весь час не вистачало грошей, тому через три місяці вона також вийшла на роботу в магазин позмінно. Все частіше і частіше вона затримувалась там, а з часом перейшла на нічну зміну. А потім взагалі сталось неймовірне! Тетяна одного разу не поверталась чотири дні. Василь ледь не втратив розум від переживань. Та коли вона все-таки прийшла, то виявилось що тільки за речами. Ні діти, ні “такий” чоловік їй були не потрібні, адже молодість лише почалась. І вона зі своїми пожитками, написавши відмову від дітей та подавши на розлучення, покинула їх без пояснень.

Деколи знайомі та друзі розповідали, що бачили Таню в компанії молодика Артема, він був єдиним сином місцевих багатіїв. Василь не залишав надії на повернення дружини. Все ж таки двоє синів, та й обвінчались перед Богом. Просто вона ще молода і мало розуміє в житті. Але скоро все стано як було.

Та час йшов, Таня не поверталась. А одного дня Василеві прийшли не лише документи на розлучення, а й повідомлення від Тані про її одруження з Артемом. Таким чином вона натякала, щоб Вася з дітьми більше не з’являлись у її житті. Василь не довго горюючи прийняв рішення виховувати синів один, та спочатку потрібно було подумати про житло. Батьківської хати вже й не залишилось. А на орендовану коштів не вистачало, йому довелось працювали лише пів зміни.

 

Василь пішов працювати на завод в нічну, заодно отримав кімнату в гуртожитку. Сусіди, особливо сусідки, жаліли молодого одинака, тому приглядати за хлопчиками вночі. З усієї бригади Василь був наймайстернішим і швидко став бригадиром. Там і заробітну плату підняли і Андрійко з Максимком пішли в садочок. Допомоги від колишньої дружини він не просив, та й від дітей вона відмовилась сама.

Коли синочки вчились в школі, Василь заочно закінчив інститут і зміг добитись підвищення. Незабаром став директором заводу. Андрій та Максим навчались на відмінно, неодноразово були призерами на різних олімпіадах. Тому після закінчення школи обоє отримали запрошення не лише в місцеві вузи, а й закордонні. Василь радів кожну хвилину, що діти успадкували його характер. Стали вольовими, добрими та відповідальними молодими людьми. Батька жаліли і старались самотужки добитись успіху в житті. Завдяки своїй наполегливості вони отримували стипендію в одному з найпрестижніших університетів Франції. Після закінчення Андрій залишився там же викладачем, а Максим пішов працювати у міжнародну компанію. І обидва почали допомагати таткові фінансово, саме вчасно. Адже після невдалої операції здоров’я Василя стало погіршуватись. 

Сини одружились на француженках, стали громадянами цієї країни. Справи їх йшли дуже добре, пізніше і дітки почали народжуватись. Хлопці довго переконували татка переїхати до них. Тут і здоров’я можна покращити, і рівень життя на порядок вищий, та й онуки весь час запитували про дідуся. І невісткам свекор також до душі припав, вони ним захоплювались, бажали для нього кращого.

Проте Василь вже звик до своєї кімнати в гуртожитку, роботу залишати не хотів — у ній була його наснага. Усі спроби переконати батька на переїзд залишались марними. Все ж таки Василь був досить принциповим і впертим. Йому не хотілось, щоб діти його жаліли. Але таки погодився на подарунок від них — окрему квартиру біля центрального парку. Андрій та Максим обирали її не просто так — вони хотіли, щоб батько мав можливість прогулюватись серед природи. 

Роки йшли, Василь все більше став нагадувати дідуся. Хос і залишався статним чоловіком навіть з сивиною у волоссі. Одружуватись вдруге він так і не наважився. Та й вінчаний був, а другий шлюб вже був би великим гріхом. І він відмовлявся від усіх пропозицій друзів познайомити його з приємними жінками.

Жінка прийшла додому через 30 років. Погрожуючи Василеві судами, погрожувала відібрати квартиру, бо вона мати його синів і претендує на частину площі. І, взагалі, міг би прийняти дружину краще і підготувати житло до її приїзду! Коли здивування пройшло, Василь дізнався про причину такого несподіваного візиту. Тетяна розповіла, що з Артемом вона недовго прожила разом, оскільки не могла більше мати дітей. Через це Артемові батьки наполягли на розлученні і вигнали її з дому, оскільки чекали на порозі нову, вже вагітну, невістку. Тетяна переїхала до своєї тітки. Та невдовзі померла, але квартиру залишила іншій племінниці. Так Таня залишилась без даху над головою.

Василь з ввічливості налив колишній дружині трав’яного чаю і слухав історії її скитань, ні разу не перебиваючи. Коли сповідь завершилась, Василь просто вказав колишній на двері. Тетяна почала кричати і сперечатись, адже ця квартира куплена їхніми спільними дітьми, тому вона має на неї такі ж права, як і сам Василь. Він подумав хвилинку і нагадав Тетяні її вчинок на початку спільного життя, як залишила його одного з двома дітьми, і Василь ні слова їй не сказав про письмову відмову від дітей. Так само жодного разу не звернувся до неї за фінансовою підтримкою, хоча вона і мала таку можливість. Тому й не має права така дружина чогось вимагати ні від чоловіка ні від дітей. Тетяна так і залишилась ні з чим біля розбитого корита.

Оцініть статтю
Джерело
Жінка прийшла додому через 30 років.