Жінка залишила дім і покинула чоловіка та дітей, а через два дні отримала листа
Повернувшись з роботи, батько вирішив подивитись футбол спокійно, не переймаючись хатніми клопотами чи батьківськими обов’язками. Він навіть не захотів вкладати дітей спати, які кричали й галасували.
Але того вечора все різко змінилося дружина не витримала, грюкаючи дверима, залишила дім. Діти залишились із татом. Тихе життя чоловіка, який п’є квас на дивані, зненацька перевернулося. Ось який лист написав він своїй дружині через кілька днів:
«Любонько моя,
Ми посварилися кілька днів тому. Я повернувся додому зовсім виснажений. Була вже двадцять першої, і я хотів лише полежати на дивані й спокійно подивитися матч «Динамо» по телевізору.
Ти була втомлена й роздратована. Діти сварилися й лаялися, а ти намагалася покласти їх спати.
Я зробив телевізор голосніше, щоб їх не чути.
‘Ти ж би не вмер, якби трохи допоміг і взяв участь у вихованні дітей, правда?’ сказала ти, стишуючи звук.
Я відповів із роздратуванням: ‘Я працював цілий день, щоб ти могла бути вдома й бавитись з дітьми.’
З цього почалася сварка слова сипалися одне за одним. Ти розплакалася від втоми й злості. Я сказав багато нерозумних речей. Ти вигукнула, що більше не можеш так жити, й вибігла з дому, залишивши мене з дітьми.
Мені довелося самостійно нагодувати й укласти дітей спати. На наступний день ти так і не повернулася. Я взяв вихідний із заводу і залишився вдома з дітьми.
Я пройшов через усі істерики та капризи.
Цілий день носився по квартирі, не мав і хвилини, щоб спокійно помитися.
Весь день говорив лише з дітьми, у яких навіть немає й десяти років.
Не було ні хвилини спокою, не міг поїсти за столом увесь час треба було стежити за малечею.
Почувався настільки знесиленим, що міг би спати двадцять годин підряд, але це неможливо кожні три години прокидалася донечка й плакала.
Я прожив без тебе дві доби та одну ніч. Я переосмислив усе.
Я зрозумів, якою втомленою ти є.
Я усвідомив: бути матір’ю це постійне самопожертвування.
Я зрозумів: це набагато важче, ніж відсидіти десять годин у офісі й вирішувати фінансові питання.
Я зрозумів, що ти принесла у жертву кар’єру і фінансову свободу заради дітей.
Я відчув, як важко, коли твоє матеріальне становище залежить від чоловіка.
Я усвідомив, чим жертвуєш, коли відмовляєшся від зустрічі з подругами, тренувань у спортзалі чи навіть просто доброго сну.
Я розумію, що ти відчуваєш, коли цілий день у чотирьох стінах і з дітьми, а навколо життя вирує й проходить повз тебе.
Зрозумів, чому тебе ображають зауваження моєї мами щодо виховання дітей. Ніхто не знає дитину краще за її матір.
Я відчув, що на мамах найбільша відповідальність у суспільстві. Але, на жаль, ніхто цього не цінує і не хвалить.
Я пишу цей лист не просто, щоб сказати, як ти мені потрібна. Не хочу, щоб у твоєму житті минув ще хоч один день без цих слів:
‘Ти надзвичайно сильна, ти робиш неймовірну справу, я тобою пишаюсь!’
Роль дружини, матері, берегині дому в нашому суспільстві хоча й найважливіша, але найменш помічена. Передай цей лист подругам, щоби ми нарешті почали цінувати й дякувати тим, хто виконує найпочеснішу із професій професію мами.
Для родини важливо не лише чути, але й слухати одне одного. Саме в повазі і вдячності народжується справжнє щастя.
