Ми з дружиною маємо чотирьохкімнатну квартиру. Живемо втрьох: я, дружина та син. Недавно до нас переїхали мої батьки. Вони не спроможні нормально доглядати за собою. Ми з дружиною порадились та забрали батьків до себе. Ніхто нікому не заважає.
З’явилась нова проблема. Брат зламав ногу. Він єдиний заробляє в своїй сім’ї. Його жінка Олена домогосподарка. Вона гарна дружина та матір, але людина скандальна і хамовита. Не було жодного спільного свята на якому вона вела себе спокійно.
На мій День народження посварилася з офіціанткою. Олені здалось, дівчина непрофесійно сервірувала стіл. Ми намагалися заспокоїти Олену, але нічого не допомогло. Жінка закотила скандал. Її крики чули всі в ресторані. Весь вечір червонів, через її поведінку. Соромно було не тільки мені. Більше в той заклад не ходили.
Племінику на десять років пішли купити телефон. Я одразу попрохав піти вдвох, але Олена пішла з нами. В магазині техніки жінка причепилася до консультанта. Їй здалося, він ігнорував нас, тому довго не підходив. На справді ж, у магазині всі консультанти були зайняті. Хлопчина не міг покинути одного клієнта, щоб прибігти до нас.
Коли Олена приходить до моєї Світлани на каву чи чай, моїй дружині доводиться слухати нотації. Олена завжди коментує чистоту в нашому будинку, виховання дітей та приготування їжі. Жінці нічого ніколи не подобається. Вона краще знає, як жити і намагається навчити мою дружину. Світлана терпить вибрики Олени, адже не хоче образити мого брата і мене.
З моїми батьками вона рік назад посварилася, з тих пір вони не спілкуються. Жінка вимагала переписати заповіт на мого брата. По документам, квартира дістається мені і брату. Я вже заробив на власну, тому планував все одно віддати її брату. Батьки знали про це. В нас в родині немає проблем з діленням майна. Ми любим один одного, тому ніколи б я не забрав у рідного брата дах над головою. Батьки намагалися пояснити це Олені, але та назвала моїх батьків жадними і безсердечними людьми.
Зараз брат не заробляє, лежить лікується. Ми хочемо платити за їхню квартиру, лікування та давати гроші на продукти. Фінанси, які вони відклали нехай не витрачають.
Олена хоче зробити по іншому. Вона проситься пожити у нас, але в цьому немає логіки. З батьками почнуться конфлікти, а вони люди не молоді, їм необхідний спокій. Моя дружина теж нервуватиме. Одне діло послухати Оленині балачки годинку-дві, а інше жити з нею постійно. Ніякого заспокійливого не вистачить. Окрім того, проживуть вони у нас максимум два місяці, поки братова нога заживатиме, а далі знов треба буде шукати квартиру. В них гарна хазяйка, їм пощастило. Якщо ж вони з’їзду з тієї квартири і будуть жити в нас, то їм доведеться платити за перший і останній місяць.
Наш варіант вирішення цієї проблеми найоптимальніший. Ми ж хочемо, як краще. Думаємо, як зберегти їхні гроші, а про що думає Олена – не розумію.
Жінка нічого не хоче чути. Від грошей відмовляється, це в неї такий протест, щоб ми точно забрали їх до себе.
Говорив особисто з братом. Він підтримує моє рішення. Обіцяв поговорити зі своєю дружиною. Розмова не дала результату.
В той же день нам подзвонила Олена. Жінка казала, ми не хочемо їм допомогти, тому не пускаємо до себе пожити. Так голосно кричала, аж хрипіла. Я кинув слухавку. Який сенс з нею говорити? Ми всією сім’єю намагаємося полегшити їй і моєму брату життя, а Олена цього не бачить. Може вона хоче переїхати до нас назавжди, тому виступає проти будь-яких наших ідей. Але ми не хочемо жити в постіних сварках та скандалах. Брата та племіника ще б забрали, а от Олену – ні. З нею неможливо домовитися та дійти компромісу.
