ЖаxлиBий вчинок чоловіка, який змінив моє життя назавжди.

Ми з чоловіком одружені вже 8 років, я  за цей час  неодноразово намагались завагітніти, але нічого не виходило. Після довготривалих перевірок, аналізів ми дізнались, що у чоловіка не може бути дітей. Це для нас стало сильним ударом, але через деякий час ми отямились та вирішили усиновити немовля з дитячого будинку.

На початку, скажу вам чесно — не все було добре, бо мій чоловік не дуже радів такій пропозиції. Він не хотів дітей, але мої довгі вмовляння вплинули на нього й він погодився. З першого разу у дитячому будинку нам вдалось побачити маленьку дівчинку, яка нам дуже сподобалась.

Ми з чоловіком все обговорили й вирішили ще раз навідатись туди. Нас зустріла директорка, яка повідомила нам не дуже приємну новину. Виявилось, що у дівчинки Улянки, яку ми вирішили удочерити був старший брат Роман. Спочатку ми розгубились, бо не планували двох діток, але розуміли, що розділяти рідних брата та сестру буде не правильно й наважились всиновити двох, адже мала Улянка нам двом дуже сподобалась. Чоловік звичайно не був у захваті від таких подій, але погодився, бо розумів, що діти мають бути разом в одній сім’ї.

Всі документи були оформлені за короткий час і ми стали офіційними батьками двох дітей.

Я дуже раділа, що вдома був дитячий сміх, адже скільки років я на нього чекала. Спочатку було страшно, але це все пройшло і відразу все стало добре. До діток я відразу прив’язалась. Улянці було 4 роки, а Ромчику 6. Дітки були дуже спокійні та слухняні. Одного дня я зауважила, що чоловік  байдуже віднісся до пропозиції Ромчика пограти з ним. Я бачила, що чоловік не дбає про дітей і не проявляє елементарної любові та ласки. Думала, що це стрес і все налагодиться через деякий час, але нічого так і не налагодилось…

Через не цілих 5 місяців він сказав, що не хоче бачити цих дітей у своєму домі. Я була в ступорі. Не знала що робити в цей момент. Дітей я дуже полюбила, почувала з ними себе щасливою і не хотіла їх повертати у дитячий будинок. Він поставив ультиматум :

—  Або я або вони — вибирай! – сказав чоловік.

Я кохала його, але дітей повертати навіть не думала!

Мені потрібно було поїхати до своєї сестри, а дітей прийшлось залишити з сусідкою. Коли я повернулась, то на мене чекав чоловік. Він сидів спокійно на дивані та дивився телевізор. Коли я його запитала «Де діти?», то у відповідь почула, що «Там де їхнє місце!» Спочатку я не зрозуміла, але потім він сказав, що повернув їх у дитячий будинок, за той час поки я була у сестри. Мене розривало з середини! Як він міг так вчинити? Забрати моїх дітей? Це стало для мене великим р0зчаруванням.

Всю ніч я проплакала.

Зранку зібралась з силами та зрозуміла, що без цих дітей я не уявляю свого життя, тому відразу поїхали у дитячий будинок по них!

До мене привели моїх діток. Вони двоє почали плаkати, обіймати мене й говорили:

Мамусю, як ми на тебе чекали! Тато був такий сув0рий з нами. Ми так боялися, що ти нас п0кинула – сказав Ромчик, який не міг зупинити сліз.

— Дітки, якби я знала, що таке трапиться, то ніколи б вас не залишила! Збирайтесь, ми їдемо додому! Більше з вами ніхто так не вчинить.

— А тато? Він нас знову сюди не поверне?

— Не думайте про нього. Він з нами більше жити не буде! Поїхали у магазин я куплю для вас найсмачніше тістечко та переглянемо ваші улюблені мультики!

Я забрала свої двох дітей з дитячого будинку, щоб подарувати їм щасливе життя наповнене турботою та любов’ю, а чоловіка залишила в минулому.

Оцініть статтю
Джерело
ЖаxлиBий вчинок чоловіка, який змінив моє життя назавжди.