Мамо, ти зовсім зїхала з глузду?
Слова доньки встромилися в Олену, ніби ніж під ребро. Боляче. Вона мовчки продовжувала чистити картоплю, міцніше стискаючи ніж.
На нас уже пальцями показують! Ну тато гаразд, чоловік, але ж мати?! Жінка! Хранителька вогнища! Тобі не соромно?
Сльоза покотилася по щокі Олени, за нею друга Незабаром сльози лилися рікою, а донька не вгамувалася.
Олексій, її чоловік, сидів на стільці, плечі опущені, губа випнута.
У тата здоровя ні до чорта, ти як взагалі?! Йому догляд потрібен! Льоха всхлипнув. Хіба так роблять? Мамо? Він тобі все життя віддав, дитину разом виростили, а тепер що? Захворів і ти набік почала дивитись? Ні, моя дорога, так не робиться
А як робиться? тихо запитала Олена.
Що?! Та ти жартуєш?! Тату, чуєш, вона жартує!
Марічко, наче я тобі не мати, а найлютіший ворог Ох, як же ти за тата переживаєш
Мамо! Що ти видумуєш?! Ну все, годі! Дзвоню бабусям, нехай з тобою розбираються! Ганьба!
Уявляєш, фыркнула Марія, обертаючись до батька, я з університету йду, а вони по алеї гуляють, під ручку! Він їй вірші читає, мабуть, сам склав, так, мамо? Про кохання, мабуть?
Зла ти, Марю. Зла і дурна. Молода ще
Ані трохи каяття! Все, дзвоню бабусям, нехай приходять!
Олена мовчки випрямилась, розгладила складки на спідниці, струсила невидимі пилинки. Підвелася.
Гаразд, рідні мої. Піду я.
Куди, Оленко?
Іду від тебе, Олесю.
Як ідеш?! Куди?! А я?!
Донька в цю мить щось люто викрикувала в телефон.
Ма-а-арю! заревів Олексій, ніби по покійнику. Маря-а!
Що, тату? Спина болить?! Де?!
Ой, ой Марю вона мати іде сказала
Як іде?! Куди?! Мамо, що ти видумала на старість?!
Олена усміхнулася. Акуратно складала речі у валізу.
Вона вже збиралась піти, та захворів Олексій хребет защеміло. Як він стогнав, як скиглив
Олен у мене, здається, грижа
На МРТ не показало.
Та що вони там бачать, ці лікарі?! Спочатку спеціально не кажуть!
Та? А навіщо?
Гроші витягують! У Богдана на роботі так само було мазі, таблетки, а потім бах! Грижа! Та ще й якась рідкісна, назви навіть немає
Тоді вона не пішла. Не змогла кинути «бідолагу».
А тепер
Скільки тобі ще жити, Олен? казала подруга Настя. Ти як каторжна на них працюєш. Що хорошого Олексій тобі дав? Ні-чо-го! ляснула долонею по столу.
Усю молодість гуляв! Як собака! Тую перукарку як її
Ліля.
Ось! Тягав її, як корову на рекламі шоколаду! А ти на двох роботах, та ще й підробляєш, а він на дивані!
Настю, ти наче Олексія ненавидиш несміливо зазирнула Олена в очі подруги.
Скажу.
Олена зіпнулася.
Мені нема за що твого «милого» любити. Памятаю, як він до мене ліз. Ми тоді його день народження на дачі святкували, я перебрала, заснула Прокинулась він мені рот долонею закрив, іншою рукою під кофту ліз.
Найогидніше? Його мамаша на сусідній ліжку лежала і дивилась. Потім мені сказала: «Сама винувата, спокушала Олексійка». Погрожувала, що якщо розкажу тобі скаже, ніби це я до нього в штани лізла.
Ось так.
Олена мовчала.
Як же вона раніше не бачила?
Вона згадала, як інші дружини хвалилися подарунками, спільними подорожами А в неї? Пилосос. Мантоварка, бо Олексій любить манти. Духи які свекруха в серванті зберігала.
Настя мала рацію. Вона все життя проспала.
Чому ти за нього вийшла?
Пожаліла Він такий нещасний був. Окуляри великі, нічого не вмів А мати сказала: «Раз ходить виходь, не соромся».
Подруги плакали, сміялися, згадували.
Якби я тоді не відгородилась від тебе
Вони мені вбили в голову, що подруги заміжній не потрібні.
Олена оглянула кімнату.
Іти страшно, але можна. Зніме квартиру. Розлучення. Поділ майна Все заробила її руками.
Донька стане на бік батька? Ну й нехай.
Вона не йде до чоловіка. З Ігорем просто дружба.
Хочеться тиші.
***
Ох, як її «відчепили» рідні!
Повертайся до чоловіка! У ноги кланяйся! верещала мати.
Свекруха «серцевий напад» зобразила, але Олена переступила і пішла.
А потім
Маря прийшла з вибаченнями.
Вони вчаться наново будувати стосунки.
А Олексій? Через місяць після розлучення вже з Лілею під ручку ходив. Спина минула.
Кажуть, у Лілі не побалуєш
Але Олені все одно.
Вона вчиться жити.
Маря записала її до салону.
Ігор запросив у гори як у молодості.
Ніколи
