Покличте Оксану, будь ласка…
Зранку Ганну переслідувало відчуття, що щось має статися. Усе, що мало статися, вже давно сталося. І кохання, і родина, а тепер вона сама. Чоловік, з яким вони прожили тридцять шість років, помер два роки тому. У сина своя сім’я, двоє дітей, усі живі й здорові. Просто передчуття свята, нарешті здогадалася вона. Завтра 8 Березня.
І одразу згадався чоловік. Нема кому подарувати їй мімози чи тюльпани. Хоча, що це вона? А ж Сашко, син? Обов’язково заїде й привітає.
Колись у них була дача. Так, зовсім маленький будиночок на шести сотках. Батьки купили після економічних криз минулих років. Поки працювала, їздила на дачу у відпустку та на вихідні. А коли Ганна вийшла на пенсію, то все літо жила там, приїжджаючи до міста помитися та закупити продукти.
Того року літо виявилося сухе та спекотне. Щодня доводилося поливати город. Чоловік приїхав, як завжди, після роботи в п’ятницю. Ганна відразу помітила його блідість.
— Усе гаразд, просто духота, — відмахнувся він на її зауваження.
— Відпочинь, я сама все зроблю, залишилося небагато. Посиди в затінку на лавці, — сказала йому Ганна.
Він сів, привалившись спиною до прогрітої сонцем стіни будинку, дивлячись, як вона з шланга поливає грядки. Коли Ганна закінчила й підійшла до нього, одразу зрозуміла, що щось не так. Начебто дрімає. Але коли вона торкнулася його за плече, він завалився набік. Помер уві сні на лавці.
Дачу Ганна восени продала. Не могла туди більше їздити. Усе здавалося, що бачить його сидячим на лавці. Син її підтримав.
— Давно треба було позбутися. Нащо мучитися, якщо все можна купити в магазині цілий рік.
Сам він з дружиною та дітьми їздив у відпустку на море. Гроші за дачу Ганна віддала синові. У нього двоє дітей, йому потрібніше. А їй самій вистачало пенсії. Хотіла знову піти працювати, але син відмовив.
— Отримуватимеш копійки, а нервів витратиш на три гривні, — сказав він.
Так завжди казав і чоловік.
— Щоб зараз працювати вчителем у школі, треба залізні нерви. Якщо сумуєш за уроками, займайся з онуками. У тебе є я. У разі чого допоможу.
Так вона й жила сама. Звичайно, чоловічих рук не вистачало. Але син викликав майстрів, якщо щось ламалося або кран починав капати.
Останні роки з чоловіком жили дружно. А в молодості було всяке. Сварилися так, що мало не дійшло до розлучення. Чоловік гуляв обережно. Але жінки завжди це відчувають. Одного разу вона не витримала, все вилила йому та вказала на двері. Ще, не дай бог, заразу додому принесе.
Чоловік зібрав валізу, присіл на доріжку на диван. А тут прийшов Сашко зі школи. Йому тоді було тринадцять. Побачив батька з валізою і все зрозумів. Великий, усе чув і розумів. Сварки батьків його теж доІ зрештою, коли літо настало, Ганна купила квиток на поїзд, посміхнулася до свого відображення у вікні й подумала: «А чІ зрештою, коли літо настало, Ганна купила квиток на поїзд, посміхнулася до свого відображення у вікні й подумала: «А чому б і ні?»
