Ради онука, попри обман
— Я лише хотіла допомогти дітям, піклуватися про онука. Знала, що вони ледве зводять кінці з кінцями, тому й погодилась, щоб невістка виходила на роботу, — із гіркотою зітхає Ганна Іванівна.
Їй п’ятдесят п’ять, і вона на пенсії через хворобу. Грошей ледь вистачає, але жінка виживає. Син давно дорослий, а молодша донька вчиться у ВНЗ, підробляє та допомагає матері.
— Син одружений уже шість років. Відразу після весілля вони з невісткою Вірою взяли іпотеку. Я радила одну кімнату, щоб не тягнути непосильне, але вони обрали двокімнатну. Допомогти не могла — сама ледве справляюся. Свати теж не втручалися, у них свої клопоти з грошима, — розповідає Ганна Іванівна, яка мешкає у містечку Вербівка.
Вона знала, що родина Вірки не з заможних. Це її не бентежило, але її рідні створювали проблеми.
— Бабуся Вірки ніколи не працювала, але народила п’ятеро. Жила з городу, утримувала господарство, але бідувала. Лише моя сваха, її мати, вибилася в люди. Решта братів і сестер покатилися по схилу, — згадує Ганна Іванівна.
Старший син загинув через пияцтво, середня донька сидить за крадіжку, молодший зник безвісти. А наймолодша сестра Вірки, на сім років старша за неї, досі сидить на шиї у матері.
— Ця сестра вийшла заміж за якогось нікчемного хлопця. Дітей нема. Чоловік у в’язниці, відсидів три роки, ще стільки ж попереду. А вона молода, їй жити хочеться, — розповідає Ганна Іванівна.
Поки зять був на волі, він набрав кредитів, які тепер гасить сваха, Вірчина мати. Сама ж сестра, Оксана, повернулася до батьків і оформила інвалідність, щоб хоч щось отримувати. Працює, але зарплати ледве вистачає на їжу та комуналку.
Сваха, Марія Петрівна, умовляла Оксану розлучитися, щоб частину боргів списали на чоловіка. Але та ні в яку: кохає його, хоч у прірву за ним. І ось нова біда:
— Наші діти вроді живуть непогано, я радію. А ми з чоловіком розлучаємося, — оголосила сваха Ганні Іванівній.
— Я оніміла. Стільки років разом, і раптом таке! Виявилося, що свах пішов до молодшої, з трьома дітьми, залишивши родину без годувальника, — хитає головою Ганна Іванівна.
Незабаром і Віра прийшла до свекрухи, скаржачись, що грошей не вистачає, а чоловіка, Олега, звільнили з підробітку. Їй запропонували роботу на півставки, і вона благала Ганну Іванівну посидіти з онуком.
— Хто їм допоможе, якщо не я? Сваха працює, донька моя вчиться, а інша рідня думає лише про себе. Я сказала Вірці, що боюся не впоратися — онук, Ярик, жвавий. А вона як заплаче! — зітхає Ганна Іванівна.
Урешті вона погодилась піклуватися за Ярика, але лише у себе вдома. Живе на першому поверсі, двір закритий — гуляти зручно. Квартира свекрухи була неподалік, возити онука нескладно. Ганна Іванівна, подолавши біль, пила ліки і справлялася.
Одного разу Ярик захворів, і бабусі довелося сидіти з ним у квартирі дітей. Заглянувши у холодильник, вона ахнула — пусто, хоч голкою підшивай. У цю мить Олег ввірвався додому, щоб переодягнутися перед зустріччю.
— Віра скоро буде, памятай! — кинув він.
— Куди ти? — здивувалася Ганна Іванівна.
— На підробіток, зміна закінчилася.
— І тут мене мов грім ударив, — згадує вона із тремтінням у голосі. — Всі мене обдурили! Віра працювала не заради іпотеки, а щоб гасити борги своєї сестри! Олег горбатився на двох роботах, я здоров’я губила з онуком, а невістка рятувала свою родичку!
Ганна Іванівна була поза себе. Вона скаржилася синові, але той захищав дружину, запевняючи, що Віра все робила заради сім’ї. Свекруха не могла повірити в такий обман. Я можна брехати, дивлячись у вічі?
Вона розуміла, що після скандалу відносини псуються. Може, і онука не дадуть бачити. Але миритися з нахабством невістки Ганна Іванівна не збиралася. Її серце розривалося від образи, але правда була важливішою.
