Соломійко, побачимось через три дні! І не забудь спекти свій фірмовий мясний пиріг. Він такий смачнючий весело щебетала в слухавку свекруха Галина Петрівна.
Але Соломія була не до сміху. Закінчила розмову й важко присіла на стілець. Через кілька днів Великдень, і вся родина з боку чоловіка Сашка збиралася святкувати у них.
У вас така велика квартира, всім місця вистачить. Ми раніше тулилися в своїх малих кімнатах. А тут простір і затишно! Є де посидіти нашій великій родині, ще два роки тому підсумувала свекруха.
Тепер Соломія вже починала ненавидіти цю свою простору трикімнатку в новобудові десь на Оболоні, за яку ще й віддавати кредит у гривнях років десять точно. Лише через неї всі родичі чоловіка зїжджались саме до неї, лишаючи після себе гармидер і не даючи виспатися.
У кухню зайшов Сашко, обійняв Соломію і цюмував у маківку.
Ви з мамою все обговорили? спитав він.
Так, знову святкуємо в нас. Саш, може ти нормально поговориш із мамою?
Сашко насупився:
Соломіє, ми вже це обговорювали. Ти їй до душі, вона в захваті від твоєї випічки! Як я скажу їй не приїжджати? Тим паче вона вже на пенсії. Не буду ж я змушувати її готувати на всіх сил не ті. Вона чотирьох дітей виростила, заслужила відпочинок.
Соломія щоразу погоджувалась з аргументами чоловіка, хоч і думала: А хто мою втому врахує? Чому я у свято повинна всіх годувати й обслуговувати?
Жалітись не хотілось, сварку чи зіпсований настрій у сімї Соломія уявляти не хотіла. Тому наступного дня попрямувала на Бессарабку за продуктами. А за день до Великодня повністю занурилася в приготування.
До пізньої ночі колувалася біля плити, щоб нагодувати всіх всі діти свекрухи з сімями а це понад десять душ!
Чому я все сама? Може, хоч хтось підійшов би допомогти? Гаразд, не мама Сашка, але ж невістки братів? Чи всі теж на заслуженому відпочинку? сказала чоловіку, замішуючи тісто на пиріг.
Сашко аж підняв брови:
Та ти ж знаєш, брати з готування як я, тільки гірше. А невістки в кого-діти, в кого-робота, вирватись не можуть. Я ж не буду їх напряму смикати, неправильно це.
А мене можна? Я теж працюю, хоч і з дому втомлююсь не менше, Саша.
Не злись, обійняв її за талію чоловік. Все буде добре. Разом зустрінемо Великдень, всі нахвалять твої частування, настрій зразу підніметься.
Соломія вкотре змовчала. Вночі впала в ліжко, але не могла заснути думки не давали спокою: Навіщо мені їхні похвали. Я б теж хотіла прийти на готове, не витрачаючи час, гроші й сили
Вранці, коли нарешті заснула міцно, її розбудив дзвінок. Свекруха з самого ранку вирішила привітати дочку й оголосила:
Через годину ми у тебе всі зберемося. Я ще вчора всіх попередила, тож давай накривай стіл, Галина Петрівна дзвінко сміялась у слухавку.
Соломія ледве піднялась з ліжка сил не було. В голові промайнула картина: як вона сто разів туди-сюди між залом і кухнею таскає тарілки, носить страви, а потім ще все миє і прибирає…
Не хочу, глухо пробурмотіла в подушку.
Соломіє, чого ти ще валяєшся? Мама от-от приїде, і гості. Сашко стояв у дверях й осудливо дивився.
Йду вже, неохоче відповіла й тягнула себе у ванну. Ти зможеш, витримаєш, ти сильна! підбадьорювала сама себе.
Все встигла, і накрити, і розігріти. Гості дружно зайшли, за столом гам, балачки, сміх. Біля Соломії розташувалася свекруха й не втомлювалась нахвалювати:
Як наша Соломійка вміє куховарити! Такий смачний стіл я б сама не впоралася, донечко! Галина Петрівна усміхалась, стискала її долоню, гляділа тепло.
Соломія слухала похвали і шукала причини вийти то на балкон подихати, то на кухню сховатись від гаму й питань про дітей. З Сашком вони вирішили, що з поповненням родини поспішати не будуть треба стати на ноги. Але родичам це було нецікаво.
Соломійко! гукнула свекруха. Десерт пора! Де ти там?
Двері на балкон відчинилась, і вийшла Галина Петрівна:
Ти що, куриш?! здивувалася.
Та ні, ні! Просто на повітря. В хаті душно.
Так, дітвора ганяє, вікно не відкрити. Я вже подумала ти ж мені внуків ще маєш народжувати, дивись там! посміялась, пригрозила пальцем.
Соломія вимучено посміхнулась свекруха не помітила й рушила назад:
Пішли, треба зі столу прибрати й десерт подати.
Зайшли, Галина Петрівна одразу до гостей. Соломія ж усе сама зібрала брудний посуд, віднесла на кухню, наклала десерти, розставила чисті прибори. Все одна.
У тебе, донечко, найсмачніший торт, знову похвалила свекруха.
Соломія втекла на кухню вимивати все, що накопилося. Ох і хотіла вже ту посудомийку, але то грошей не те що зараз, завжди не на часі.
Гості почали збиратись додому лише через декілька годин.
Сашку, підвезеш мене, а? спитала Галина Петрівна.
Звісно, мамо, тільки куртку візьму.
Соломія нарешті залишилась сама. Сіла у залi усе догори дригом, як після бурі. Діти, гості за три години вся попередня прибирання нанівець.
Треба встати й все доробити, всотала сама себе. А то потім ще більше лаятись буду…
Зітхнула й піднялась. Зібрала посуд, скатертину й рушники кинула у прання, стіл відсунула, перемила всю посуду, залишки їжі порозкладала у контейнери, пропилососила кімнати, вимила підлогу.
Заслужила щось приємне!
Набрала ванну, кинула у воду ароматну сіль, включила музику. Гаряча вода розслабила всі втомлені мязи. Дістала телефон там повідомлення від Сашка:
Мама просила залишитись, приїду завтра.
І як завжди… зітхнула Соломія.
Чоловік прекрасно знав, що після свята уся прибирання на ній. Але лишився з мамою.
Якщо їм все одно мені тим паче! твердо вирішила.
Місяць минав. До нового святкування дзвінок від свекрухи був очікуваним:
Соломійко, готуй стіл! У пятницю святкуємо день нарождення Сашкового молодшого брата.
Та стіл є, а от готувати комусь іншому доведеться. На роботі завантаження, кличуть в офіс. Не знаю, чи взагалі встигну прийти.
Та як же так?..
Робота. Що зробиш.
Будемо вже якось викручуватись. Шкода так…
Всього найкращого! кинула слухавку й усміхнулась.
Той вечір провела у подруги відпочила як людина. А вранці ще й Сашка заставила прибирати з братчиками, мовляв, це ж їхній святковий вечір був, не її.
На мамин ювілей просто взяла відпустку й поїхала до батьків в рідний Камянець-Подільський. Подарунок передала наперед, одразу повідомивши:
А як же ми святкувати будемо?
Сашко вас прийме, а мене не буде. Готовку або привезіть, або замовте, або інші невістки щось організують. Ви впораєтесь!
Усі наступні свята вдома Соломія обмежувалася мясною тарілкою та тортом з супермаркету.
Часу не маю, ні рук, ні ніг від рoботи. Може, замовите що хочете?
Але ніхто грошей тратити не бажав, і на всі наступні свята бажання святкувати разом у родичів як рукою зняло.
Новий рік зустрічали удвох і Соломія була цілком задоволена. Її план спрацював! І коли підняла келих ігристого, подумала: Я молодець. За це й випю!У вікно тихо сипав сніг, наповнюючи кімнату мяким світлом. Десь із сусіднього будинку долинав святковий сміх, а в її квартирі було затишно і спокійно уперше за весь рік.
Сашко підійшов із двома келихами, не здогадуючись, чому вона так задоволено усміхається, ніби подорослішала на років десять. Він сів поруч, обійняв її за плечі, і Соломія дозволила собі просто бути щасливою в цю мить.
Дякую, що навчила мене бачити тебе, несподівано прошепотів Сашко. Я думав, ти все витримаєш. А ти вмієш інакше. І це круто.
Вона зустріла його погляд ми вже не просто чоловік і дружина, а команда, що навчилася цінувати себе.
За нашу злагоду і за нові традиції, підморгнула Соломія, і келихи весело дзенькнули в тиші, що свідчила: тепер у їхньому домі завжди буде місце для любові і відпочинку.
Вона вже знала ціну своїй сміливості й воліли не розмінювати себе на чужі очікування. У цю ніч у Соломії нарешті не боліла спина і не тиснув кредит. Її наповнювала легкість, про яку вона давно мріяла.
Соломіє, а ти щаслива? тихо озвався Сашко.
Вона глянула у вікно, де сніг підіймався білими вихорами, й впевнено відповіла:
Авжеж, нарешті щаслива.
Наступила їхня весна, і вона знала: тепер усе буде саме так, як вона сама захоче.
