Є в мене друг дитинства, Єгором звати. Скільки ми з ним разом пройшли… І Крим і Рим, як то кажуть. Був я в нього свідком на весіллі, хрестив першу доньку. Суворим він був, але до своїх добрим та справедливим. От тільки з дружиною йому не пощастило. Про це я йому говорив ще коли вони тільки зустрічатись почали. Леся була повною протилежністю Єгора. Розпаскуджений, скупа, якась ніби єхидна та зла. Навіть до своїх дітей нормально не ставилась. Постійно гарчала та нормального слова не сказала. Благо, діти вдалися в батька.
Все життя вона йому нерви робила. То на роботі в якусь проблему влізе, то дома вічно скандалить. Коли приходили гості, це вже був як ритуал, жінка починала розповідати, який же поганий в неї чоловік, не цінує, на роботу ходити змушує, та ще багато чого. Через це з часом всі знайомі просто перестали приймати запрошення. Тільки я час від — часу заскакував до старого друга, щоб запитати як здоров’я. Ним він похвалитись не міг, на відміну від терпіння.
Так і жили разом вони. Ростили доньок, та заробляли на життя. Дівчата виросли, пішли заміж. Спершу вийшла заміж менша, а через рік і старша. Вони були так схожі, що можна було сплутати з близнятами. Різницю в віці мали тільки рік. Покинули батьківський дім, та почали ставати на власні ноги. Єгор з Лесею залишались самі. Й тут сталась несподіванка. Наступного дня після того, як дівчата поїхали, Єгор поставив свою дружину перед фактом, що подає на розлучення. Йому допекла вона зі своєю поведінкою та постійним невдоволеним лицем. Нехай йде на свої хліби, якщо він їй так неугодний.
Як він потім мені розповідав, Леська аж з лиця зійшла в той момент. Вона ж ніби завжди володіла ситуацією, вона всім керувала, та все в неї було по плану, а тут ось як.” Мене дістала ти, та твоя корона на голові. Пів життя на тебе витратив. Запам’ятай, терпів тебе виключно через наших дівчат. Вони виросли, тепер мають свої родини, а тобі я кажу прощавай.” Ось так різко, вперше в житті він поставив свою дружину на місце. Коли він одружувався з нею, то був безмежно закоханий, як то кажуть в рожевих окулярах. З роками вони спали, й терпіти жінку було дуже тяжко. Чоловік тримався заради дітей, вони мали вирости в повній родині. Дівчата не винні, що їх батьки характерами не зійшлися.
Жінка ще довго воду баламутила, намагалась відсудити якомога більше. Все в шлюбі нажите порівну ж ділять. Яку вона мала гримасу, коли дізналась, що у їх власності немає нічого. Єгор завбачливо записував всі нажитки порівну на дівчат. Сам він голий як чіп. А вона, виходить, ще голіша, бо за життя жодного дня не працювала.
В результаті, таки розлучились. Чисто з поваги, що жінка народила йому дітей, чоловік розміняв їхню трикімнатну квартиру на однушку та ще одну двушку. Колишній дружині меншу віддав, не виганяти ж на вулицю. Почав жити як йому хотілось все життя. Їздив на моря, та гори. Нарешті здійснив подорож до Грузії. В дорозі познайомився з прекрасною та світлою жінкою, яка повністю розділяє його інтереси до життя. Вона успішна у своїй справі, з нею є про що поговорити. Кращої партії Єгору не придумаєш. Мій друг аж випромінює щастя. Давно я його таким не бачив. Любов з людьми робить чудеса. До речі, вони мали спільне захоплення — дегустування вин. Колишня дружина ненавиділа це захоплення. спеціально навіть всі бокали з дому викинула.
