Ти поки що залишай свою дружину на дачі, наказово крикнула з кухні свекруха. До нас приїдуть подруга з донечкою. Планують залишитися тиждень, а можливо й довше.
Я подивилася на чоловіка, який теж був в шоковому стані.
Мамо, яка подруга? вигукнув він.
Єдина та неповторна! відповіла Ірина Павлівна і швидко зникла в своїй спальні.
Куди мені їхати? запитала я.
Лізо, ти все чула, що я сказала, суворо гаркнула вона.
Свекруха ринулася до шафи, діставши кришталеві келихи, саме ті, що зарезервовані для особливих гостей.
Ну, звернулася вона до сина, коли ти її відправиш?
Кого, мамо? здивувався Віталій.
Віталій, вже досить дурнувати, закотила очі Ірина Павлівна. Дружину свою, недолугу.
Мамо, чому б твоїй подрузі не зняти номер у готелі?
Ти здурився? Ти бачив, скільки це коштує в гривнях? Лізка поки що на дачі поживе, щоб не позорила мене.
Тоді я теж переїжджаю на дачу. Тепер літо, візьмемо відпустки, відпочинемо.
Слухай, це хороша ідея, погодився я разом із чоловіком.
Оце ні! Ти, синку, потрібен мені тут!
Мамо, у нас трикімнатна квартира. Ти маєш свою кімнату, ми свою, а вітальня вільна, тож твоя подруга може зупинитися там.
***
Після першого знайомства з тією жінкою я зрозуміла, що буде важко. Ірина Павлівна була проти нашого шлюбу. Вона навіть на весілля сина не хотіла йти, її туди примусила сестра Віталія.
Минуло два місяці з дня весілля, а свекруха так і не сприйняла мене в сімї. Нині ми живемо у квартирі батьків Віталія. Його батька залишилося позаздоровляти вже майже рік, а Ірина Павлівна дуже боїться самотності.
Добре, погодилася свекруха, тоді твоїй дружині не виходити з кімнати.
Ірино Павлівно, як ви це уявляєте? обурилася я.
Гаразд, щось придумаю.
Мамо, а коли твоя таємнича подруга приїде?
Має бути вже тут, свекруха поглянула на годинник.
У той момент пролунало дзвінок у двері.
Яка пунктуальність, здивувалась я.
Свекруха кинулася відкривати, а я з Віталієм пройшли за нею.
Доброго дня, Світлано!
Привіт, Ірино!
У квартиру зайшла велика жінка, а за нею її донечка.
Познайомтеся, це моя принцеса!
Яка красуня, свекруха розплющила очі.
А у принцеси є імя? хихикнув Віталій.
Оленка! представилася донечка.
Оленка була велика дівчинка, вагою майже сто кілограмів.
Ірино, представте нам інших, Світлана поглянула на мене і на чоловіка.
Це мій синок Віталій, про нього я вам вже розповідала.
Памятаю, памятаю, добрий хлопчик, усміхнулася Світлана.
А це, свекруха вказала на мене, його двоюрідна сестра!
Моя щелепа відвисла, а Віталій голосно засміявся.
Ірино Павлівно, а ви в цей момент чоловік схопив мене й заніс у кімнату.
Лізо, поки не будемо говорити, хто ти.
Чому ж? здивувалась я.
Ти ще не зрозуміла, що тут відбувається?
Поясни.
Мабуть, мама запросила свою подругу не просто так.
Здається, я починаю розуміти. Твоя мати шукає тобі нову дружину.
Подивимось, що вони зроблять далі, а правду ми завжди скажемо.
Ми повернулися до коридору, де гості роздягалися.
Віталію, допоможи Оленці зняти чудовий рюкзачок, наказала свекруха.
Ірино, а де наші апартаменти?
Сюди, Світлано, Ірина Павлівна повела їх у вітальню.
Увечері ми сіли вечеряти. Свекруха підготувала розкішний стіл, ніби на новорічну святкову ніч. У центрі сиділа Оленка, по боках її мама та свекруха.
Я сіла окремо від чоловіка, так розпорядила Ірина Павлівна. «Принцеса» подавала курку з картоплею, а дві жінки похилого віку дивилися на неї і розчувствувалися.
Оленко, їж, не соромся, крикнула свекруха.
Вона останнім часом погано їсть, поскаржилася Світлана. Схудла навіть.
А що сталося? запитала свекруха.
Нерозділене кохання! Закохалася в парубка, а він від неї втік!
Може, вона хотіла його зїсти! розсміявся Віталій.
Я від сміху майже впала під стіл.
Віталію, де твої манери? Ірина Павлівна сердито глянула на сина.
Вибачте, не хотів образити слово честі!
Застілля йшло своєю чергою, мамусі випили вже достатньо.
Хочу зробити важливу заяву! взяла слово Світлана.
Зараз почнуть сватати, прошепотів Віталій, пересівши до мене.
Дорога Ірино Павлівно, Віталію, сестро! Я хочу, щоб наші родини обєдналися, моя принцеса зобовязана вийти заміж за Віталія!
Ми згодні! вигукнула свекруха і заплескала в долоні.
Віталій знову розреготався, а я вибігла з кухні.
Я теж хочу зробити важливу заяву! за хвилину я повернулася.
Ну, що в тебе? гаркнула свекруха.
Я чекаю дитину! гучно заявила я.
Нагуляла і хвалишся, відповіла свекруха.
Ось докази! діставала я тест, на якому чітко виднілися дві смужки.
Оленка подавилася куркою, а Світлані горілка не встигла пройти.
Від двоюрідного брата? жінка розплющила очі.
А що тут такого? Ми спимо разом і не ховаємо це! Ми навіть вже влаштували весілля! заявив Віталій.
Оленко, швидко вставай і вийди! наказала Світлана.
Мамо, я ще курочку не доїла, ображено відповіла принцеса.
Ми більше не будемо жити в цьому грішному будинку!
Жінка і її «принцеса» прямували до виходу, свекруха гналася за ними.
Світланко, не звертайте уваги, вони лише жартують.
Дурни ці ваші жарти! Ірино, думаю, нам варто закінчити спілкування!
Після цих слів дві пухкі пані залишили приміщення. Я з чоловіком залишилися сміятися за столом.
Свекруха ще тиждень ходила ображена, але ми вже не приділяли їй занадто багато уваги.
Тим підсумком стало те, що в сімї важливіше взаємна повага та розуміння, а не сварки та інтриги. Життя навчає: коли вчимося слухати один одного, ми будуємо міцний дім, в якому кожен знайде своє місце.
