Якось мій син прийшов до мене з проханням. Він хотів пожити у мене разом зі своєю дружиною. Я живу одна у двокімнатній квартирі, тому я погодилась. Залишалось кілька днів до мого дня народження, і тоді я повідомила, що буду запрошувати гостей і повідомила, що стіл ми будемо ставити у великій кімнаті, бо у моїй зовсім немає місця. На що невістка дуже образилась, кричала, що я не маю права святувати у їх кімнаті, бо там же зберігаються їх речі та коштовності. Вона навіть відмовилась допомагати мені з приготуванням страв на свято. А коли вже зібрались всі гості, вона взагалі шокувала мене тим, що сказала.
Я виховувала сина одна, тому що мій чоловік помер, коли дитині було сім років. Мені було дуже важко, але я впоралась. Ще й пощастило, що син був не проблемною дитиною, він дуже мені допомагав і завжди був самостійним.
Декілька років тому мій син, Андрій, почав зустрічатися зі своєю нинішньою дружиною. Я не така свекруха, яка буде втручатися у його особисте життя, тому прийняла його вибір, не мені ж з нею жити. Вони десь рік прожили разом, після чого дівчина почала відкрито говорити йому про те, що хоче вийти заміж. Вона мріяла про пишне весілля, дорогу сукню та лімузин. Але син пояснював, що він не може собі цього дозволити, а брати кредит для того щоб відсвяткувати весілля, він не буде. Дівчину дуже засмучував цей факт, вона якийсь час навіть ображалась. А потім погодилась на такі умови, і вони просто розписалися. Десь півроку вони жили на орендованих квартирах, а потім сказали, що хочуть пожити у мене, щоб була змога назбирати грошей на власне житло.
Я звільнила велику кімнату від своїх речей і переселилась до маленької кімнати, щоб дітям було зручно і не тісно. Невістка майже з першого дня почала командувати і без мого відома переставила меблі, змінила шпалери, навіть деякі мої речі, що залишились там, віднесла у гараж. Звісно, що мені це не сподобалось, і ми навіть посварились, але потім вони зробили все як сказала я.
Вже як чотири місяці ми жили втрьох, і я чекала на день свого народження і думала як же його відсвяткувати. Згодом вирішила, що хочу просто зібрати найближчих людей вдома і посидіти по-домашньому.
У день мого ювілею невістка ходила з таким незадоволеним обличчям, що страшно було навіть дивитись. Воротила від мене носом, відмовилась допомогти накрити на стіл. А коли гості завели розмову про майбутнє мого сина з невісткою, вона при всіх сказала, що поки вони живуть з такою свекрухою, ніякої розмови про дітей навіть бути не може. Почала розповідати, що від мене немає ніякої допомоги, взагалі яка я погана, і ще й поставила у приклад те, що я не допомогла їм пишно відсвяткувати весілля. Я була просто у шоці, а потім навіть розплакалась. Вони питання з весіллям вирішили без мене, чому я повинна була давати гроші на святкування, якщо зі мною навіть не радився з цього приводу. Я взагалі не розумію чому я повинна вкладати гроші в їх родину.
З цими думками я провела ніч, а вже зранку сказала сину, що їм потрібно поїхати з моєї квартири. Я не повинна терпіти таке відношення до себе у власному ж домі. І жити під одним дахом з людиною, яка так до мене ставиться, я теж не хочу.
Вони швидко знайшли собі нове орендоване житло і поїхали. Син зрозумів мене і не образився за такий вчинок. А ось невістка тепер всім розповідає яка я бездушна, що вигнала їх з дому і як погано до неї ставилась.
А син навпаки, почав майже кожен день приходити до мене у гості, ми по вечорах п’ємо чай та спілкуємось. І ось нещодавно він повідомив мені, що вже думає з приводу розлучення. А невістка все ще вважає, що їх шлюб руйнується конкретно через мене.
Ось так зробила добру справу, дозволила жити у себе, а виявилась поганою.
