Залишайся з дитиною. Я сама поїду на весілля свого брата.
Чоловік мій повернувся вчора з роботи якимсь дивним. Я запитала про весілля, і він відвів очі. Сказав, що піде на весілля сам
А я? здивувалася я.
І чоловік мовив: Кохана, в січні отримав порожню зарплату. Мабуть, поїду сам. Ти лишися з донькою. Нічого страшного, я поїду лише на три дні: треба буде зупинитися в готелі, харчуватись. І, звичайно, треба купити подарунок молодятам.
Ми були молодою родиною, жили в однокімнатній квартирі, яку нам подарували свекри. Я була в декретній відпустці: донечці нашій було майже два роки. На роботу не поспішала, бо нема з ким залишити дитину. Батьки мого чоловіка допомогли з житлом за це велика подяка, як кажуть у нас.
Моя мама дбала більше про себе, постійно підробляла. Вона одразу сказала: якщо вже терміново знадобиться, вона приїде й подивиться за малою. Але про нову сукню чи фарбування волосся навіть не мрій для цього дитину не залишить.
Я добре знала, який у мами характер. До речі, щороку вона їздила за кордон, а всі вихідні проводила в салонах краси й масажних кабінетах.
У нашій сімї не було екстрених ситуацій: коли чоловік удома, я можу зайнятись своїми справами, але він не охоче відпускає мене надовго дозволяє вийти ненадовго й рідко.
А тут прийшло запрошення на весілля.
Молодший брат чоловіка вирішив одружитись. Треба їхати в інше місто на три дні. Пішла до мами, попросила глядіти внучку. Адже весілля важлива подія, усього три дні. Крім того, донька у нас спокійна: не вередує й не кричить.
Мама довго відмовлялася, але, зітхнувши, взяла три дні відпустки. Я була на сьомому небі. За два роки вдома з дитиною страшенно втомилася. Нарешті на весіллі хоч трохи відпочину…
Але надії мої розбилися після слів чоловіка.
Це мало стати для мене великою подією. Рік годувала донечку, майже не виходячи з дому. І виявилось, що нікому вона не потрібна. Чоловік же часто їздив на корпоративи, у відрядження.
Звісно, я майже не знала брата чоловіка. Наречену його бачила тільки на фото.
Я дуже засмутилася. Чоловік не хотів зрозуміти мене. Він думав, що все нормально.
Ну, люба, по-перше, твоя мама не дуже горить бажанням сидіти з нашою донькою. Хай трохи відпочине ці дні, а ти залишайся вдома. Навіщо її змушувати? Якщо не хоче, то не треба. А з моєю родиною ти теж не близька. Для чого тобі ця поїздка? Твоя справа дім та дитина. Я поїду і повернусь.
Я вирішила: ніхто нікуди не їде. Чому чоловік повинен вирішувати, що маю робити я?
Хто, на вашу думку, правий у цій ситуації?
Я вважаю, що і мама, і чоловік мали б бути уважнішими. Звісно, бабуся не зобовязана постійно сидіти з онукою. Але могла б подумати і про доньку.
А чоловік не розуміє свою дружину. Вона віддала стільки сил дитині, їй теж потрібен відпочинок.
Він мав би зрозуміти, якщо кохає її по-справжньому
Дівчині в такій ситуації дуже сумно. Вона повністю залежить від чоловіка, допомоги ні від кого не дочекатись.
Було б цікаво почути думку читачів. Маю надію, що дівчина знайде сили відстояти свою думку та висловити її чоловікові.
Любі жінки, не забувайте: ми живемо у вільній країні! Ви маєте право на свою думку, нічого страшного не станеться. Не думайте, що чоловік відразу захоче розлучення тільки через принципову розмову. А навіть якщо це станеться це значить, що любов зайва. Ми повинні поважати і підтримувати один одного й дарувати радість.
