Ранньо недільної зорі Олексія розбудив дзвінок. У напівсні він схаменувся, схопив телефон і тупо дивився на чорний екран. Але раптом почув – дзвенять у двері. Він схопився, накинув шорти й кинувся відчиняти. Усім відомо: якщо зранку так настирно дзвонять – це не просто так.
— Привіт! Довго спатимеш? Чого завмер? Не радий другу? — На порозі стояв його університетський друг Дмитро Шевченко. — Впустиш?
— Дмитро?! Якими долями? — Олексій міцно обняв товариша й затягнув у хату. — І навіть не попередив, чортяка. Як мене знайшов?
— До твоєї матусі заїхав, вона й дала адресу. Розказала, що ти розлучився й подався сюди. Я проїздом. Спеціально квитки взяв, щоб тебе побачити. Показуй, куди йти.
— Іди на кухню, а я швидко вмиюсь. Чайник постав! — гукнув він, зачиняючись у ванній.
Коли Олексій зайшов на кухню, на столі вже стояла пляшка червоного вина, а Дмитро нарізав сир.
— Вибач, взяв на себе хазяйство. Холодильник порожній. Голодуєш? На те й друзі, щоб не здох з голоду, — промовив Дмитро, акуратно складаючи бутерброди.
— Вино? Зранку? — Олексій розвернув пляшку.
— А хто нам завадить? Так, символьно, для розмови.
Випили, закусили бутербродами з яєшнею. І згадували, згадували…
Дмитро щасливо одружився ще в університеті.
— Тесть від справ відійшов, тож тепер я керую будівельною фірмою. Так, заздри. Старший син школу закінчує, молодший — у сьомому класі. Життя вдалося, — хвалився він. — А про тебе я чув. Так і не знайшов свою Ассоль?
— Пам’ятаєш? Ні, не знайдов.
— Тільки не кажи, що живеш сам. — Дмитро дожовував бутерброд.
— З сином. Він у Марії на день народження поїхав. Учора дзвонив, скоро повернеться.
Тоді друзі відмовляли Олексія одружуватися на Марії. Але він вперся. Бо вона нагадувала йому Ганну, ту саму Ассоль, як вони її називали. Її син одразу почав звати Олексія татом. І він прив’язався до хлопця. Та шлюб не витримав.
Марія швидко вийшла заміж знову. З вітчимом у Сашка не склалося. Він часто тікав до Олексія. Марія звинувачувала колишнього чоловіка, що той спеціально затягує хлопця до себе. Олексію набридли сварки, і він переїхав до Дніпра.
— Сашко що— Сашко кожного літа жив у мене, а коли Марія народила, їй стало не до нього, і після школи він остаточно перебрався до мене, — ділився Олексій.
