У домі Ярослава та Олени радість. Сьогодні весілля їхнього єдиного сина Андрія, одружується він на коханій дівчині Соломії. Андрій вже давно не спав, постійно поглядав на годинник, боячись запізнитись або щось пропустити. Хвилювався жених, адже це його перший шлюб.
«Цього дня я чекав віками, нарешті назву свою кохану Соломію дружиною. Щасливою дружиною. Будемо разом, вона мене кохає», такі думки крутилися в голові нареченого.
Соломія прокинулася в гарному настрої. Сьогодні найголовніший день у її житті весілля з Андрієм.
«Напевно, він теж не спить і хвилюється», з усмішкою думала вона про майбутнього чоловіка.
«Сьогодні ми станемо одруженими, і це означає, що кожен день будемо разом. Наша любов перемогла. Попереду лише щастя».
Соломія раділа, але життя не проста дорога, і трапляються на ній і радощі, і горе, складні, а часом і безвихідні ситуації. Найважче пройти всі випробування, не втративши близьких.
Спочатку батьки з обох боків не дуже схвалювали вибір дітей. Кожен вважав, що його дитині потрібен ідеальний партнер. Але молоді не слухали нікого, вони були щасливі разом, і ніхто не міг цьому завадити.
Весілля минуло чудово. Наречена сяяла, жених був гідний її. Настало їхнє спільне життя. Андрій і Соломія мріяли про дітей, про великий будинок.
«Першою у нас народиться донька», наполегливо казав Андрій.
«А я хочу сина, буду вчити його бути сильним», відповідала дружина.
Але врешті згоджувалися хто б не народився, це буде їхнє щастя.
Минув рік, а Соломія все ще не вагітніла. Обоє чекали, вона навіть потай плакала, боячись, що дітей не буде.
Але через півтора року нарешті довгоочікувана звіст.
«Андрію, у нас буде дитина!» радісно сказала вона, повернувшись з лікарні.
Усі раділи: майбутні батьки, дідусі, бабусі. В призначений час народився син Івасик.
«Я ж казав, що буде хлопчик», гордо повідомив Андрій.
З пологового будинку Соломію з сином зустрічала вся родина, дарували подарунки, вітали молодих батьків. Усі були щасливі. Жили вони у батьків Соломії, у великій квартирі.
Згодом Олена, мати Соломії, помітила, що з її чоловіком Ярославом щось не так. Він був похмурим, особливо коли дивився на внука.
«Оленко, одного разу не витримав він, ти не помічаєш, що у світливих батьків народився темноволосий і смуглявий син?»
«Що ти, Ярославе, дитина ще зміниться», відмахнулася дружина.
Але час минав, а Івасик лишався темноволосим. Батьки й бабуся дуже любили хлопчика, а дід Ярослав все не міг змиритися. Рідні жартували, згадуючи, чи не було в родині таких.
Одного разу Ярослав не витримав і поговорив із сином.
«Андрію, ти не бачиш, що син на вас не схожий? Він не наш».
Андрій образився.
«Ти що, натякаєш, що Соломія мені зрадила?»
«А сам як думаєш? У нашій родині не було смуглявих».
«Не смій так говорити про мою дружину!» різко перервав батька син.
Ярослава це розлютило. Він вирішив довести свою правоту. Потай взяв у внука зразок слини.
Минув час. Ярослав повертався додому, коли зустрів сина, який ніс торт на честь дня знайомства.
Біля будинку Андрію подзвонив батько.
«Синку, де ти? Треба поговорити».
Коли Андрій ввійшов у квартиру, Соломії не було вона гуляла з сином. Батько чекав із папером у руках.
«Ось, подивись», сказав він.
Андрій нічого не розумів.
«Що це?»
«Я зробив тест. Івасик мені не рідний».
Андрій був у шоці. Коли перший жах минув, він чекав дружину.
Соломія повернулася, але, побачивши вираз обличчя чоловіка, злякалася.
«Виходить, ти зрадниця», кинув він.
Вона нічого не розуміла, плакала, просила пояснити.
«Ти хоч знаєш, від кого народила сина?» грубо скрикнув він.
«Про що ти?»
«Він не мій. Збирай речі й іди до матері».
Соломія, не пояснюючи нічого, взяла документи, речі й пішла.
Настали чорні дні. Андрій злиться, мати плаче, а Ярослав радіє, що «розкрив» правду.
Але Олена не витримала.
«Так більше не може бути», сказала вона чоловіку та синові.
Вона глянула Ярославу в очі.
«Памятаєш, коли ми одружилися, я не могла завагітніти? Ми ходили до лікарів. Я тоді не сказала тобі правду ти був безплідний. Я знала твій характер, ти б пішов, щоб я народила від іншого. А я не могла жити без тебе. Тому я збрехала, що лікар відправив мене на лікування. Я поїхала в санаторій і там завагітніла. А той чоловік сказав, що його батько був смуглявим».
Ярослав закипів, а Андрій радісно дивився на матір.
«Мамо, дякую, що розповіла! Виходиться, Соломія ні в чому не винна. А я її вигнав».
Ярослав мовчав. П
