**ЛЮБОВЬ ПРОКЛЯТА**
Що ж тепер буде? тривожно промовила Олеся, більш до себе, ніж до коханого.
А що? Пошлю до тебе старост. Чекай, спокійно відповів хлопець.
Олеся повернулася з побачення (яке згодом перевернуло її життя) радісна та загадкова. Двом молодшим сестрам розповіла у деталях про зустріч з Бориславом.
Сестри знали, що вона без памяті закохана. Борислав обіцяв одружитися восени, польові роботи закінчаться.
А тепер, після близького побачення на сіновалі, хлопець просто зобовязаний був зробити пропозицію.
Але Поля вже обмолочені, врожай у коморах, на порозі Новий рік а старост як не було, так і нема
Мати Олесі, тітка Ганя, помітила зміни в доньці. Жвава дівчина стала сумною, а фігура якось нерівномірно округлилась. Поговорили по душах. Після гіркого зізнання тітка Ганя вирішила сама подивитись у вічі «зятюкові». І заодно дізнатись, чи не заблукали десь старости?
Не роздумуючи довго, пішла у сусіднє село, де жив Борислав. Його мати, нічого не підозрюючи про вчинок сина, прийняла тітку Ганю. А коли та вилила всю правду, обидві жінки обурились. На докази Борислав відрубав:
Звідки я знаю, від кого в Олесі дитина? У селі хлопців повно. Мені що, всіх дітей у свої записувати?
Тітка Ганя тремтіла від люті, виходячи з хати, кинула на прощання:
Щоб ти, негіднику, вік свій одружувався!
Може, її слова дійшли до небесної канцелярії. Борислав згодом одружився чотири рази
Олеся по маминій лиці здогадалась про сумний результат зустрічі. Тітка Ганя суворо наказала донькам:
Батькові ні слова! Владнаємо самі. Олесю, поїдеш до рідні у Житомир. Коли дитина народиться, залишиш у пологовому. Інакше баби в селі язиками тебе до смерти затолочуть. Потім побачимо. Дай Боже, все владнається. Ех, доньки, гріх солодкий, а люди ласі
Чоловік тітки Гані, Денис Валерійович, був на селі вченою людиною. Всі звали його по імені-по батькові. Вчитель, суворий, але справедливий. Поважали, радились із ним, просили розсудити спори.
А тепер рідна донька принесла дитину! Ганьба на весь колгосп!
Тітка Ганя не могла допустити такого, тому й відправила провинившу до рідні. А чоловікові сказала:
Олеся поїде у місто працювати. Вже не дитина, двадцять років.
За молодшими доньками, які були майже одного віку, почала пильно доглядати. Та де вже! Середня, Стася, незабаром поїхала за розподілом у Полтаву, а молодша, Евеліна у Київ.
На селі кожне слово лунає. Незабаром чутки дійшли до Дениса Валерійовича. Від учнів дізнався, що у його родині непорядки.
Ти не поставиш воріт перед чужим ротом Розгніваний, він влаштував дружині скандал:
Як ти могла на таке піти? Дитину у дитбудинок? Це ж твоя перша онука! Щоб найближчим часом вона була в рідній хаті!
Тітка Ганя не чекала такої реакції. Хоча сама весь рік проплакала. Знала, що онуку оформили в дитбудинок, але боялась її відвідувати боялась себе, зову крові «Оце так, донька ягідки їла, а у матері оскома», журилась вона.
Незабаром тітка Ганя з Олесею забрали дівчинку додому. Назвали Аннусею. До року Аня не знала родини. Цей гріх Олеся носитиме все життя. Щоб робила донька терпіла.
Виховували Аннусю всі: дідусь Денис, бабуся Ганя, мати. Часто Олеся згадувала останнє побачення з Бориславом. Запах сухої трави, солодкі миті пристрасті на сіновалі Вона все ще любила його. Хоч і зрадив, хоч і принизив Оце ж любов проклята!
Так Олеся стала самотньою матірю. У рисах Аннусі бачила Борислава. І характером вона пішла в батька бойова, зухвала.
Коли Олесі виповнилось двадцять пять, до неї почав залицятись названий брат. Майже рівесник, вони зростали разом. Федір був сином вдовця, на якому одружилась сестра тітки ГаФедір показав, що справжнє кохання не знає умов, і з часом Аннуся також прийняла його як рідного батька.
