З діагнозом, який мені поставили лікарі, я вже й не мріяла стати мамою. Аня допомогла мені відчути радість материства

Кожного дня прогулююсь по парку, бачу молодих матусь, які гуляють з колясками, ніжно розмовляють зі своїми янголятками. Мене огортала завжди така непереборна лють на свою долю. Дуже заздрила цим жінкам. Тільки не чорною заздрістю, по доброму. Я дуже хотіла пережити всі радощі материнства, та в мене цього не вийде. Ще в підлітковому віці мені поставили діагноз безпліддя. Мої органи неправильно розвивались, скільки б ми з лікарями їх не лікували, все було марним. Я навіть проходила курс лікування в Німеччині. Мені провели більше десятка операцій…Сподівалась до останнього, що все вийде.

Чоловік, який був поруч весь цей час, в кінець кінців також не витримав, та пішов від мене. Я жодної хвилини його не звинувачувала. Він хотів дитину, мало не більше за мене, кожного разу чекав на результати аналізів з завмиранням серця. Коли чув що нічого не змінилось, виходив з кімнати, а потім днями мовчав. Навіть не знаю, кому було важче змиритись з нашим програшем в цьому бою.

Сьогодні був теплий весняний день. Невдовзі літо. Пташки співали, сонце яскраво світило. Мав бути прекрасний день. Мій настрій навіть трішки змінився в хорошу сторону. З роздумів мене вивів чийсь тихенький плач. На лавці попереду сиділа молода дівчина, на вигляд їй було років шістнадцять. Коли я проходила повз неї, щось змусило мене зупинитись.

Що в тебе сталося? Можна я поруч присяду?

Дівчина підняла заплакані очі, ледь кивнула головою. Її історія виявилась старою, як світ. Зустрічалась з хлопцем, завагітніла, тепер не знає що робити. Хлопець говорить позбутися дитини, бо він не хоче собі ламати життя, а дівчина розуміє всю відповідальність ситуації. Не знає як розповісти батькам. Тато в неї воєнний, дуже сувора людина старого загартування. Ще коли вони почали зустрічатись, попередив, якщо вона завагітніє, то він вижене її з дому. Якщо змогли зробити дитину, то виховати самим проблеми не стане. Коли Аня, так звали дівчину, пішла до лікаря на консультацію, їй сказали, якщо вона позбудеться вагітності зараз, то більше не зможе мати дітей. Тепер сидить тут, й просто не знає. Як жити далі.

Ми посиділи з нею так близько години. Розмовляли про різні речі. Чомусь, мені захотілось розповісти їй свою історію. Підтримати в її виборі залишити маля. В животі забурчало, я запропонувала піти в піцерію, що виднілась через дорогу. Ми обмінялись телефонами, та розійшлись у своїх справах. Ввечері мені прийшло повідомлення від Ані. Вона дякувала за розмову, та просила зустрічі завтра. У відповідь відправила їй адресу, де я працюю.

Наступного дня Аня з самого ранку чекала мене під дверима офісу. Була досить нервова, але вигляд мала рішучий.

Всиновіть мою дитину. Ваша мрія про немовля збудиться. Я не хочу позбавляти права на життя та світле майбутнє ні в чому неповинне немовля. Ви зможете дати йому все, що потрібно, я в цьому впевнена!

Це прохання застало мене зненацька. Проте, дівчина мала рацію. Я дуже хочу дитину, вже навіть задумувалась про всиновлення з дитячого будинку…Без зайвих роздумів погодилась. На час вагітності, дівчина переїхала до мене жити, батькам сказала, що від школи відправили на практику в сусіднє місто. На диво, питань у них не виникло. Довіряли їй…Проте, це не моя справа. Невдовзі Аня народила. Я була поряд від самого початку й до кінця. В медичну карту мамою записали мене. Довелось гарно заплатити й головному лікарю, й всьому персоналу… Народилась дівчинка. Така пухкенька, немов булочка. Мала темне волосся, та губки бантиком.

Аня кожні вихідні приходила провідати малечу, я зовсім не була проти. Як не крути, а це її рідна дитина. Мені тільки в радість було, що дівчина відчувала відповідальність та любов. Ось так я й стала мамою, коли геть втратила надію.

Оцініть статтю
Джерело
З діагнозом, який мені поставили лікарі, я вже й не мріяла стати мамою. Аня допомогла мені відчути радість материства