Марія завагітніла. Її чоловік Тарас увесь цей час був поруч, виконуючи кожну її примху. Коли настав час, він відвіз її до пологового. Коли на світ зявилась здорова донечка, він з полегшенням зітхнув. Щасливий новоспечений тато поїхав додому відпочити. Наступного дня він повернувся, щоб побачити дружину з дитиною.
«Вашої дружини тут немає», раптом сказали йому.
«Не може бути!» не повірив Тарас. «Можливо, вона вийшла? Пошукайте її!»
«Ні, вона пішла. Ось записка», медсестра простягнула йому листок.
Тарас розгорнув папірець і зблід, як крейда.
Керівник відділу Тарас не був одружений, тож, побачивши молоденьку Олену в перший її робочий день, одразу закохався. Вона була зірочкою ясна, зі сміхом, що дзвенів, як джерельна вода.
«Доброго ранку, колего», промовив він так тепло, що її погляд мимоволі затримався на ньому.
«Доброго дня», відповіла вона, і в цій простій фразі було стільки меду, що він на мить забув, що він тут начальник.
Колеги переглянулися: Тарас ніколи так не вітав нових.
Олена спостерігала. Вона вміла спостерігати. Їй лише двадцять два, але вже зі школи вона знала, як обертати чоловіків навколо пальця. Викладач у коледжі, одружений, з двома дітьми вона його теж довела до білого коління, поки дружина не втрутилась.
Через місяць Тарас запросив її на каву.
«Чому б і ні?» вона посміхнулась, ніби кокетуючи з самим сонцем. «З шефом треба тримати контакт».
Йому здалось, що вона жартує, але він був щасливий. Їй він віддавався без залишку подарунки, подорожі, ресторани. Одного разу вона сказала:
«Дітей не хочу. Поки що. Якщо зміню думку скажу».
Він думав, що вона змінить думку. Але час йшов, а вона лише сміялась, коли він натякав.
Поки одного дня не вийшла з ванної з тестом у руках.
«Я вагітна», прошепотіла вона.
Він підхопив її на руки, а вона розплакалась.
«Не хочу! Я не буду народжувати, не хочу зіпсувати фігуру!»
Але він вже був щасливий.
«Не плач, кохана, це ж чудово!»
Вона хотіла зробити аборт. Він встиг вчасно, вихопив її з лікарні.
«Будь ласка, не роби цього! Я все візьму на себе пелюшки, ночі, усе!»
Дівчина погодилась. Але з умовою: вона не торкнеться дитини.
Коли народилась донечка, Тарас зітхнув із полегшенням. Наступного дня він повернувся в пологовий.
«Вашої дружини немає».
«Як немає?!»
«Ось записка».
Три слова: «Не шукай мене».
Вона зникла. Не взяла нічого. Навіть дитину.
Півтора місяці потому вона подзвонила:
«Збери мої речі. Мій Андрій приїде забрати. На розлучення подавай сам».
Про доньку жодного слова.
Так Тарас став і мамою, і татом для маленької Софійки.
Телефон дзвонив несподівано.
«Ваш син учинив скандал у школі! Приходьте негайно!»
Марія, мати Данилка, збентежилась. Її син завжди був тихим.
Данило народився проти всіх прогнозів. Її чоловік Богдан казав: «Я безплідний. Це точно». Вона все одно вийшла за нього. І диво! завагітніла.
Коли вона показала йому аналізи, він похмурнів:
«Чужа дитина?»
Він не повірив. Навіть коли Данило вилився в нього як дві краплі води.
«Ти гуляща!» кричав він.
Марія втекла з сином. Почала нове життя.
А тепер скандал у школі.
Вона ввірвалася в клас. Там сиділи Данило, вчителька й чоловік з дівчинкою.
«Мамо, вона назвала мене безбатченком!»
«А він мене штовхнув!»
Діти вперто дивились одне на одного.
«Данилку, попроси вибачення».
«Алінко, і ти теж».
Діти пошепотілись і посміхнулись.
«Піцерія?» запропонував Тарас.
Діти зраділи.
А дорослі ще більше.
З часом Тарас і Марія часто згадували той перший скандал.
«Не було б щастя»
Марія чекала вже другого сина. Данило й Аліна вже вирішили, як його звути:
Ярослав.
