Ярина Петрівна гордилася своїми дiтьми, які не нaвідували її більше п’яти років і так до самої cмepti

Ярина Петрівна завжди, буквально все життя пишалась своїми дітьми. І для цього є більше підстав чим просто материнська любов. Донька Ярини Петрівни – працювала спершу в консульстві в іншій країні, а потім почала працювати в міністерстві міжнародних відносин. При цьому знала аж цілих п’ять мов не рахуючи рідної.

Був у Ярини Петрівни ще й син, який був військовим, який дослужився до високого звання. По всій квартирі старенької висіли фотографії доньки та сина, які вона показувала гостям з величезною гордістю та любов’ю.

Але є в її гордості і зворотна сторона. Донька з сином не навідували матір вже років з шість. Донька весь час то на роботі, то закордоном в командировках. Завжди часу на матір не вистачає. Син також завжди зайнятий і не мав змогу приїхати до матері. Але чи справді вони аж на стільки були зайняті, щоб не провідувати матір хоча б раз в три місяці, ну чи в півроку або вже в крайньому випадку раз в рік.

Останні два роки Ярина Петрівна дуже сильно хворіла і все чекала, коли діти приїдуть до неї. До неї приходили лише робітниця соціальної служби та її племінниця – Софія. Вона приходила до старої два-чотири рази в тиждень всіма силами допомагала.

Стара дуже була вдячна за допомогу Софії, але вже розуміла, що скоріш за все її скоро не стане і єдине чого вона боялась – не побачити перед смертю дітей. Але сталось саме те, чого вона боялась найбільше. Ярина Петрівна померла так і не дочекавшись своїх дітей, які навіть на похорони матері не змогли приїхати.

На похорони донька та син надіслали Софії гроші за влаштовану процесію але отримали їх назад, адже старенька за життя вже назбирала собі достатню суму, щоб після смерті не напружувати дітей, та й напевно підозрювала, що помре без них, в самотності. Вона навіть вибрала собі наряд, в який її мали одягнути.

Після похорон діти сказали Софії, що хочуть замовити пам’ятник в найкращого столичного скульптора. Так би мовити хотіли заткнути голос совісті, який мучив їх. Але для чого той пам’ятник Ярині Петрівні, якщо вона просто хотіла бути поруч хоча б деколи зі своїми дітьми за життя, чого так чекала та не дочекалась.

Оцініть статтю
Джерело
Ярина Петрівна гордилася своїми дiтьми, які не нaвідували її більше п’яти років і так до самої cмepti