У мене є моя хороша подруга Наталя. Вона дуже турботлива та дбайлива жінка. Вона ніколи не сиділа без роботи. Завжди займалась благодійністю та ніколи не відмовляла в допомозі тому, хто її просив.
На жаль у житті у неї не все добре було. Дуже швидко вийшла заміж, народила діток – близнят, але з чоловіком щаслива не була. Він постійно скандалив, а особливо коли вживав алл _0голь міг на неї навіть p _yky піднятu.
Під час чергової сварkи вона потрапила у лікарню – тоді зрозуміла, що з цим потрібно закінчувати. Потрібно рятувати себе та дітей. Наталя відразу подала документи на р0злучення та переїхала до своїх батьків. У них була простора квартира, тому вони були тільки раді тому, що донька з дітьми поряд з ними у безпеці.
Багато думала, переживала, картала себе, що колись погодилась заміж за чоловіка вийти, але життя тривало і їй треба було думати про дітей. Самій підіймати двох дітей не так легко. От вона вирішила підшукати собі чоловіка, адже міцне чоловіче плече завжди необхідне жінці.
Невдовзі вона познайомилась з чоловіком. Його дружина п0мерла і він жив зі своїми двома дітьми. Після тривалого спілкування вони вирішили одружитись.
Старший син чоловіка відразу не полюбив Наталю та її дітей, але молодша донька прив’язалась до Наталі.
Моя подруга переїхала до нього в село. Вони всі жили у великому будинку. Місця всім було достатньо. Також було велике господарство та два городи, які потрібно було обробляти.
Не знаю, чим думала моя подруга, коли виходила заміж за цього чоловіка?
Все господарство було на її плечах! Допомоги не було ні від кого – вона була там просто p _абиHею. Чого вартує тільки приготування вечері на таку велику сім’ю.
Подруга постійно була в роботі — як не на городі щось робить, то вдома миє, прибирає, готує. І це все далось в знаки.
Якось я вирішила приїхати до неї в гості, бо до мене приїхати у неї не було часу. Я жахнулась коли побачила свою Наталю! Вона була страшенно стомлена, синці під очима, в очах сум та дуже худорлява. Мені навіть здалось, що за цей час вона навіть постаріла.
Під час розмови подруга розповіла, що вже не має сил це все терпіти. Діти не ладять між собою, постій сваряться інколи навіть б’юtься, старший син чоловіка не дає їй спокою – постійно все робить на перекір та ще і її підставляє. У Наталі діти добрі та виховані, але коли щось трапляється по вині дітей чоловіка, то завжди він кричиtь та звинувачує тільки її близнят. Одного разу вона заступилась за своїх дітей – тоді з чоловіком вони дуже сильно п0сварились.
Мені дуже шкода подругу, що вона так і не отримала щасливого сімейного життя, якого так хотіла. Скоріше за все розлучення не за горами. Відчутно, що вже немає ніякого розуміння між ними, постійні сварки та скандали через дітей, які не можуть поладити між собою.
Як вони ще досі живуть в одному будинку? Чому вони вирішили одружитись, якщо бачили як діти реагують одне на одного? Думали, що з часом все зміниться? Вони були наївні як діти малі!
Вони ж мучать одне одного! Для чого таке життя? Краще б взагалі не одружувались!
Дуже складно знайти взаєморозуміння з дорослими, чужими дітьми, коли ти хочеш замінити їм рідну маму! Життєвий досвід подруги переконав мене в цьому.
Надіюся, що Наталя зможе все налагодити, адже шкода, що так склалось її життя. Я її попереджала про можливі проблеми, але вона не послухала і поспішила з заміжжям. Тепер отримує ще один життєвий урок.
Для чого створювати сім’ю якщо з самого початку було зрозуміло, що діти не зможуть знайти спільну мову? Для чого створювати такі сім’ї – якщо вони з самого початку приречені на розпад!
