Я хочу зробити тест. Якщо Олеся дійсно моя я заберу її.
Бери хоть зараз, бо під ногами вертиться набридає. Годуй, одягай, а я собі навіть ковбаски не куплю, щоб їй щось дати. Оце життя… Дай грошей, Андрію, га?
Ганна збиралася на роботу. Швидко зліпила чоловікові бутерброди, загорнула у папір і поклала на стіл. Андрій працював у майстерні, обідів у них не було доводилося брати їжу з собою.
Сама Ганна готувала у кафе, що знаходилося далі від дому, тому вставала на годину раніше. На вулиці крапав дощ. Вона взяла парасольку, та та випала з рук із глухим стуком. Жінка завмерла, прислухаючись чоловік не прокинувся.
От роззява! прошепотіла й обережно вийшла.
Маршрутка приїхала швидко. Ганна сіла біля вікна, дивилася на мокрі вулиці Києва й думала про своє життя. Вона вже не юна тридцять на носі, заміжня… Жили небагато, але здавалося щасливо.
Одне лише боліло: дітей не було. Три роки у шлюбі а лікарі лише розводили руками.
Коли маршрутка зупинилася, Ганна вийшла й пішла до кафе через парк. Раптом зупинилася на лавці сиділа маленька дівчинка й плакала. Тоненька курточка, руки обіймають себе від холоду, а по обличчю сльози, змішані з дощем.
Привіт, нахилилася Ганна. Чому тут сама?
Мама вигнала…
Як вигнала?! Ганні не вірилося.
Вона спала… а я захотіла їсти. Розбудила її…
Як тебе звуть?
Олеся.
Що ж мені з тобою робити, Олесю? задумалася Ганна. Де ти живеш?
Ось тут недалеко.
Вони пішли. За пять хвилин стояли біля дверей. Дзвінок довго ніхто не відчиняв. Нарешті зявилася жінка у брудному халаті, з нечесаним волоссям. Вдивилася в Ганну, потім у дівчинку й мовчки відступила.
Заходьте.
Запах у квартирі здався Ганні огидним. На підлозі сміття, пил на меблях. Раптом жінка помітила фотографію на полиці і завмерла.
Вона бачила її вдома, у чоловіка. Тільки там фото було обрізане лишився один Андрій. А тут він і молода жінка, схожа на господиню…
Ну? огризнулася та.
Ваша донька плаче на вулиці! Ви мати?!
А ти не лізь у чужі справи!
Дівчинка метнулася в кімнату. Ганна вийшла, обурена.
Весь день думки крутились навколо Олесі, фотографії й тієї жінки. Вдома вона показала фото чоловікові:
Андрію, хто це з тобою?
Ольга… Ми зустрічалися. Хотіли одружитися, але вона пішла до іншого.
Чому обрізав фото?
Не міг дивитися… Вона була вагітна, але сказала, що позбулася дитини. Я поїхав, зустрів тебе…
Ганна розповіла про Олесю. Андрій задумався: за віком могла бути його.
Де вони живуть?
Вночі Ганна прокинулася на кухні горів світло. Андрій сидів, думав.
Наступного дня він прийшов до Ольги.
Це моя донька? прямо запитав.
Ольга зневажливо посміхнулася:
Позич грошей. Аліментів не платив…
Чому брехала?
Той, з ким я пішла, обіцяв виховувати її… А потім кинув. А ти вже зник.
Якщо Олеся моя заберу.
Бери! Набридла!
Дівчинка несміливо підійшла:
Ти мій тато?
Так… Хочеш жити зі мною?
Мама не буде кричати?
Ніколи.
Андрій дав Ользі грошей та одразу повелася. Але він повернувся:
Збирайся, йдемо.
Олеся опинилася в їхньому домі. Ганна дивилася на неї й не вірила. Коли дівчинка гралася з котом, жінка запитала:
Ти впевнений, що правильно зробив?
А як інакше?
Ганна вийшла на кухню й плакала. Вона так хотіла дитину… А тепер чужа донька. Як до неї ставитися?
Раптом хтось торкнувся її голови. Олеся.
Тобі сумно? Я теж іногда плачу… Хочеш, розкажу казку?
Ганна пригорнула її.
Рік потому тест підтвердив Олеся була Андрієвою. Але вони вже давно вирішили вона їхня.
Ганна полюбила дівчинку всім серцем.
А потім раптом захворіла. Лікарі розвели руками нічого серйозного. Поки не зробили аналізи.
Ви вагітні!
Ганна не вірила. Але це була правда вона народила хлопчика, Юрка. Потім зявилася Маринка.
І Ганна знала це щастя прийшло до них разом із тією маленькою дівчинкою з парку…
