Якщо сперечатимешся, мій син викине тебе на вулицю, оголосила свекруха, забуваючи, чия це квартира.
«Оленко, спекіть капустяний пиріг на вечерю завтра», наказала Людмила Василівна, заходячи в кухню та сідаючи за стіл. «Я вже давно не їла справжньої випічки, а ти постійно готуєш якісь дивні страви.»
Олена відвернулася від плити, де смажила котлети на вечерю. Її свекруха сиділа зі своїм звичним незадоволеним виразом обличчя, поправляючи улюблений бордовий светр.
«У мене алергія на капусту, Людмило Василівно», спокійно відповіла Олена, перевертаючи котлету. «Я його готувати не буду.»
«Як це не будеш?» голос свекрухи загострився. «Я прошу, а ти відмовляєш? Хто ти така, щоб мені перечити? За моїх часів невістки поважали старших!»
«Це не про повагу», сказала Олена, переставляючи сковороду на іншу конфорку. «Якщо я приготую капусту, у мене буде алергічна реакція. Якщо вам так хочеться спекіть самі.»
«Сама?» Людмила Василівна підскочила зі стільця. «Я тобі не служниця! Ти жінка в цьому домі, тож готуй те, що я кажу! А твоя алергія просто відмазка. Тобі просто лінь возитися з тістом!»
«Людмило Василівно, до чого тут лінь?» Олена повернулася до свекрухи. «Я готую щодня, прибираю, прасу. Але капустяний пиріг не зроблю, бо фізично не можу!»
«Не можеш чи не хочеш?» свекруха наблизилася, звужуючи очі. «Ти думаєш, що раз мій син одружився з тобою, то ти можеш тут командувати? Побачимо, хто справді тут головний!»
У передпокої задзвеніли ключі Микола повернувся додому. Обличчя Людмили Василівни миттєво перетворилось на страждальницьке.
«Колю, сину», вона кинулася до нього. «Добре, що ти прийшов. Твоя дружина зовсім розгулялася! Я попросила спекти пиріг, а вона грубить, відмовляє!»
Микола зняв куртку й кинув дружині втомлений погляд вона стояла біля плити з напруженим обличчям.
«Олено, що відбувається?» запитав він, вішаючи куртку в шафку. «Чому відмовляєш мамі?»
«У мене алергія на капусту, Колю», тихо сказала Олена. «Я вже пояснила Людмилі Василівні.»
«Алергія? Яка алергія?» Микола махнув рукою. «Мамо, не хвилюйся. Оленка спеке пиріг завтра. Так, кохана?»
Олена мовчки подивилася на чоловіка, потім на свекруху, яка тріумфально посміхалася. Серце болюче стиснулося від образи.
«Ні, не спек
