Батьки Катерини навіть чути не хотіли про її нове захоплення — Віктора, бо вони мріяли про те, що поряд з їх донькою буде хтось по заможніше. А коли дівчина наважилась повідомити матері про те, що Віктор зробив їй пропозицію руки та серця, то іншої реакції вона й не чекала. Батьки не хотіли навіть уявити, що вони, заможні люди, видають свою єдину дочку заміж за бідного хлопчину з села.
“Катрусю, рідненька, ну повір ти мені, я трохи більше тебе пожила, трохи більше знаю. Не рівня він тобі, не вийде у вас нічого, ви з різних світів. Я ж мама твоя, я тобі поганого не бажаю”,- намагалась напоумити доньку Інна Василівна.
Катерина не планувала далі продовжувати цю безглузду, на її думку, розмову, тому вийшла геть з кімнати. Мати продовжували стояти на своєму, роблячи вигляд, що не розуміє чому донька на неї гнівається. “ Ви ще зовсім не знаєте людину, навіть не бачили жодного разу, а судите й обзиваєте селюком…Я тобі нагадаю, що ви з батьком теж з села, а тепер удаєте, що у вас блакитна кров”. “Мила, ми з твоїм батьком багато працювали для того щоб зараз мати те що маємо”, — продовжувала переконувати Інна Василівна. “ Так чому ж ви не вірите, що мій Вітя теж зможе всього досягти, ви ж навіть не знаєте що він за людина!”
“Та навіщо ж чекати досягнень від цього Віті, якщо у нас вже все є, ти до кінця своїх днів можеш жити у достатку” — стояла на своєму мама. І тут від неї пролунало питання яке розставило всі крапки над “і” :”Може ти все ж таки добре подивишся на Євгена? Такий гарний хлопчина, і батьки його давно бачать в тобі ідеальну дружину для нього. До того ж ти прекрасно знаєш наскільки шановна їх сім’я у нашому місті.”
Проблеми з раніше люблячими та чуйними батьками почались у той момент коли Катерина розповіла мамі про свого одногрупника Віктора із котрим вони знайшли спільну мову. А тепер Катерина навіть додому після університету не охоче повертається.
Євгена, про якого питала мама, Катерина знає ще з дитинства. Їх сім’ї товаришують вже давно, і в обох сторін були плани на своїх дітей.Катерина навіть мріяла, що її чоловіком стане саме Євген. Він дуже подобався дівчині, вони навіть зустрічалися, але з часом вона почала помічати, що спільних тем для розмов у них не дуже багато. Вони були дуже різні, і мислили про геть різні речі. Катерина багато читала, розвивалась, а ось Євгену більш цікавим здавались машини, вечірки та хизування собою. Коли дівчина почала помічати цю різницю, відразу ніяковіла. Вона теж виросла у багатій родині, але поводила себе інакше.
Хлопець навчався в сусідньому місті, тому додому він приїздив тільки у вихідні, тож бачились вони не так часто. Одного разу одногрупники Катерини вирішили організувати невелику вечірку і дівчина погодилась, але сказала що прийде разом з Євгеном. Ніхто не заперечував, бо всі у групі знали, що у дівчини є хлопець.Все було весело, але під кінець свята Катерина загубила у натовпі Євгена. Вона не дуже переживала з цього приводу, але все ж таки намагалась знайти його. І знайшла… Але в обіймах іншої дівчини.
Вона не вірила своїм очам, які вже наповнилися сльозами. А далі як у тумані, Катерина вибігла з кафе і майже не ступила на дорогу заповнену машинами, але в останню секунду чиїсь руки затягнули її назад на тротуар. Це був Віктор. Він випадково опинився поруч і, побачивши стан дівчини, зрозумів, що її терміново потрібно доправити додому. Хлопець невідкладно впіймав таксі, запитав адресу у збентеженої дівчини, і поїхав разом з нею. Він не пішов аж до того моменту як Катерина відкрила двері своєї квартири.
Цей випадок дуже довгий час сидів у дівчини в голові, тому вона була сама не своя більше місяцю. А згодом вона все ж таки помітила Віктора. Він був мовчазний, не дуже говіркий, тому спочатку вони потроху намагались спілкуватися в університеті, а вже з часом вони не могли відірватися один від одного. Виявилося, що у Катерини з Віктором багато спільного, і думки з приводу різних тем майже завжди збігаються.
Вони якийсь час просто товаришували та хлопець по дружньому запропонував поїхати в гості до його батьків у село. Віктор дуже часто розповідав про своїх батьків і про те як любить їх, тож Катерині було цікаво з ними познайомитися. Батьки хлопця виявилися приємними для спілкування звичайними фермерами, дуже добрі та відкриті люди. У них у власності було багато землі та худоби, і Віктор із захопленням розповідав, що у майбутньому він буде займати місце батька.
Катерині сподобалося вдома у Віктора, його батьки хоч і заможні люди, але дуже прості та приємні. Дівчині дуже не хотілось повертатися додому, тому що атмосфера у домі хлопця була такою, що здавалось ніби вона у себе дома. А Віктор і радий, відразу сказав, щоб залишалась у них, мовляв Катерина сподобалась його батькам, і вони б хотіли бачити поруч з хлопцем таку дружину. Ось в цей момент дівчина зрозуміла, що Віктор — не просто друг… Вона його кохає. Тому вдома вона вирішила поділитись цим з мамою.
Звісно відповідь мами була невтішною:” Рідненька, тобі здалося, це не кохання, а просто захопленість тимчасова. Розумієш, як тільки ви з Євгеном розійшлись, перший хто потрапив до твоєї уваги — Віктор. Легке рішення не завжди є правильним. Іноді потрібно прощати людей заради чогось кращого. Ось і я вважаю, що тобі потрібно примиритися з Женею, і забути вже про цього селюка.Так, чоловіки часто зраджують, просто не думай про це, так буде краще.”
Після цієї ситуації Катерина закрилась в собі, і більше не розповідала батькам про свого хлопця. Але з материнське серце відчувало, що дівчина і не збирається кидати хлопця. Тому, на протязі кількох місяців, кожен вечір Катя слухала повчальні бесіди від обох батьків.
В один прекрасний день Віктор сів на коліно перед дівчиною і зробив пропозицію руки та серця. Тільки тоді вона зізналась, що теж кохає його, але її батьки проти їх відносин, а тим паче шлюбу. Хлопець рішуче сказав, що він прийде до них додому, щоб поспілкуватися з цього приводу з батьками Катерини. Вона подумала, що це не така вже і погана ідея, тому що сподівалась, що коли батьки побачать, поспілкуються з Віктором, зрозуміють, що він не такий вже поганий і дадуть згоду на шлюб.
Але не так сталося, як гадалося. Дівчина з іншої кімнати чула розмову Віктора і своїх батьків, і з кожною фразою все більше переставала сподіватися на щасливий кінець. Інна Василівна разом за батьком стояли на своєму:” Ми виростили таку дочку не для того, щоб потім її забрали у село.” Хлопець мовчки вийшов із кімнати та попрямував до дверей, дівчина побігла за ним, а батько сказав услід:” Якщо зараз підеш з ним, то ти нам більше не донька.” Не зважаючи на всі заборони, через деякий час Катерина з Віктором побралися.
Як і всі молоді сім’ї, подружжя натрапило на труднощі, але любов та взаєморозуміння допомогли подолати всі труднощі на їх шлях. А згодом, у їх подружжя з’явилась дитина. Після чого піднялось питання:” Може все ж таки повідомити батькам дівчини, може вони вже перестануть ображатися?”. Подзвонити батьку взявся глава сім’ї.
Після слів Віктора про дитину, зі слухавки було чути тільки як голосно лається батько Катерини. “Я ні копійки вам не дам і знати вас не хочу” — сказав новоспечений дідусь і кинув слухавку. Молодята і не збирались прохати їх про щось, тим паче брати у них гроші.
Минав час, малому Глібу було вже майже чотири роки. Якось вночі пролунав телефонний дзвінок. Катерина взяла слухавку, і ніяких гарних новин вона не почула. Зателефонувала мама в сльозах, кажучи про те, що батько в лікарні в тяжкому стані. Вже через кілька хвилин подружжя їхало до лікарні.
Батьку ставало краще, але за ним ще потрібен був догляд. Перший час мама з дочкою по черзі доглядали батька, а Віктор стояв осторонь, щоб не змушувати батька нервувати. Але сили у двох тендітних жінок закінчувалися, тому чоловік запропонував свою допомогу. Піднімати важкого чоловіка жінкам було не під силу, тому це завдання лежало на плечах Віктора.
Коли батько майже одужав, він покликав дочку зі своїм чоловіком. І як не дивно, почав вибачатись перед ними. Звісно ні Віктор, ні Катерина не ображались на батька, вони вірили, що час все вирішить, і вони всі будуть по-справжньому щасливі. Віктор тільки дякував, що ці люди подарували йому таку прекрасну дружину, якою він не міг натішитись.
