Наша сім’я не з бідних. Доньку давно видали заміж за успішного та доброго чоловіка. А з сином біда. Приводить додому безліч дівок і всім їм треба тільки його гроші. Як вони перед нами викаблучуються! Але нас не проведеш.
Зазвичай, син слухав нас. На це раз ситуація важча. Він закохався по вуха в корисливу дівку.
При першій зустрічі син купив їй золоту каблучку. На другому побаченні подарував дорогі брендові парфуми та мішок косметики. Потім придбав шубу, телефон, телевізор і ноутбук.
Мене засмучували такі стосунки сина. Дівчина не любила його, а тільки тягнула гроші. Коли він нас знайомив, дівка поводила себе пихато. Вона зайшла в нашу квартиру, ніби у свою. Якщо вона думає, ніби ми зібрались помирати, то сильно помиляється.
Я не міг вести з нею діалогу. Вона хоч і має вищу освіту, але інтелектом не вирізняється. Все що в неї є — молодість та зовнішність. Чому сина тягне на таких? Його мама розумна та самовпевнена жінка. Коли я не міг вести бізнес, вона взяла все на себе і тільки примножила наші статки. А ця дівка зможе так само?
Не подумайте дурного. Ми не скряги. Нас не хвилює скільки син витрачає грошей. Бентежить — на кого. Нехай в нього буде дівчина бідна, як церковна миша. Ми її полюбимо, якщо вона любитиме нашого сина. Ось в чому суть.
Не збиралися залишати все так як є. Дівка вже вициганила ремонт в свою квартиру. До сина переїжджати не хотіла. Казала, ніби її квартира розташована зручніше, до роботи близько. Брехня. Що від одної квартири, що від другої, до її роботи двадцять хвилин.
Запросив сина на вечерю. Вирішив поговорити один на один. Не погрожував, не читав моралі, а навів приклад мене і його матері.
Ми почали зустрічатися на другому курсі. Я вже мав доступ до сімейних грошей, а вона працювала офіціанткою та вчилася. Коли я дарував їй квіти, вона тихенько пихала мені в кишені шоколадки. Лежав в лікарні, кохана сиділа біля мене в будь-яку вільну хвилину. Вона ніколи не вимагала подарунків, букетів чи грошей. На кожний свій романтичний крок до неї, я отримував велику віддачу. Тоді зрозумів, що цю жінку нікому не віддам.
Пасії мого сина, при першій ліпшій можливості, натякали на фінансову допомогу. Це хіба нормально? Перше побачення, а дівчина вже лізе в гаманець. Син пообіцяв подумати над моїми словами.
Він прийняв правильне рішення. Кинув свою дівчину. Вона не збиралась так легко здаватися. Дзвонила йому кожен день. Її не хвилювало, що син на роботі чи відпочиває. Телефон розривався двадцять чотири на сім. Син не раз повторював їй одне і теж. Дівчина відмовлялась вірити в їхній розрив.
Телефонний терор продовжувався. Син не витримав такого тиску. Погодився зустрітися та поговорити. Результат зустрічі знаю зі слів сина.
Дівчина поводилась, як завжди. Хоча ні. Було в десять раз гірше, чим зазвичай. Вона довго розповідала моєму сину нісенітниці. Казала, ніби він у мене на побігеньках. Постійно злилася та підвищувала голос. Останньою її фразою стало:
— Ти татусевий синок! І кроку без нього зробити не можеш! Далі слухай цього старого телепня! Будеш все життя без дівчини!
Далі вона розлила на мого сина каву та пішла з кав’ярні. Добре, що він мене послухав.
