«Яка вона жaxлиBa мати! Як до першої дитини ставилась, так і до молодшого — з такою ж байдужістю!» — почула я у дитинстві від своїх сусідок.

Народила мене мама в юному віці. Їй було тільки 17 років. Вона розповідала, що спочатку уявлення не мала як поводитись зі мною. Неодноразово сусідки, починали розповідати та показувати, як правильно потрібно робити ті та інші речі, коли є новонароджена дитина, але мама їх слухати не хотіла. Як тільки мама щось заперечувала, то вони відразу починали згадувати свій досвід та своїх дітей. Як мама каже: «З такими порадниками у неї розмова коротка!» Тому деякі сусіди з мамою навіть не вітались, а мовчки проводили її поглядом поки вона зі мною гуляла.

Мама зі мною ніколи не няньчилась, не бігала за мною коли я на вулиці падала, а просто казала, що нічого страшного немає й щоб я не плакала. Я чітко пам’ятаю, як у дитинстві до моїх подруг батьки підбігали, обіймали, обіцяли золоті гори якщо дитина отримала подряпину на коліні тільки, щоб вона не плакала. Батьки моїх подруг відразу бігли додому маленькі ранки обробляти, але моя мама була не така. Мама все робила для того, щоб я не була плаксивою дівчинкою та ніколи не впадала в істерику, якщо мами немає поряд.

https://www.vitbichi.by

Коли мені було 12 років я почула розмову двох сусідок, які обговорювали мою маму, поки вона гуляла з моїм маленьким братом. Досі пам’ятаю їхні слова : «Яка вона жахлива мати! Як до першої дитини ставилась, так і до молодшого з такою ж байдужістю! Дитина плаче, а їй хоч би що. Навіть з лавки не підніметься, а поверне голову, скаже, що нічого страшного нема і продовжує сидіти». Тоді я не розуміла чому вони так погано говорять про мою маму і вирішила все вияснити. Тоді ми з мамою все обговорили та вдвох сміялись з того, що сусідки мали кому кісточки перемивати.

Зараз мені 16 років. І я хочу сказати, дякую своїй мамі. Адже я ніколи не плакала в школі, не боялась самостійно переходити дорогу, не чекала на те, що мама прийде і все за мене зробить, а навпаки старалась все самостійно робити або якщо щось не виходить, то робили вдвох з мамою. Коли мої подруги плачучи йшли додому, бо їм не купили бажану іграшку, то я в такій ситуації спокійно реагувала на мамине «ні».

https://xn--d1acdremb9i.xn--80acgfbsl1azdqr.xn--p1ai

Тому не знаю, що краще у вихованні дітей, але те як виховувала моя мама мене зробило у юному віці самостійною та відповідальною у порівнянні з моїми ровесниками.

Своїх майбутніх дітей я буду виховувати так, як мене виховувала моя матуся! А ви собі вирішуйте самі, як краще виховувати дитину, після моєї розповіді.

Оцініть статтю
Джерело
«Яка вона жaxлиBa мати! Як до першої дитини ставилась, так і до молодшого — з такою ж байдужістю!» — почула я у дитинстві від своїх сусідок.