Знайшов привід зробити пропозицію. Оповідання
Щиро дякую вам за підтримку, за вподобайки, відгуки, небайдужість та підписку. ОСОБЛИВА ПОДЯКА всім, хто підтримує мене та моїх пятьох котиків гривнею.
Буду дуже вдячна, якщо ділитиметеся улюбленими оповіданнями в соцмережах це також приємно автору!
Твоя донька давно мріяла про справжнього породистого собаку? якось спитав сусід одну з сусідок.
Мріяла, та ж грошей у нас зайвих немає, ми ж самі-самісінькі, зітхнула жінка. Сусід лише загадково посміхнувся: Віддам задарма, поїхали, глянете!
Як на зло, донька Оленка вже зі школи повернулася, почула розмову й причепилася:
Мам, поїхали, ж безкоштовно ж, мам! Я сама вигулюватиму й вчитимусь тільки на дванадцять, обіцяю, мам!
Ну й молодець ти, Артеме, збурив дівчинку, а мені тепер з цим поратись, знервувалася Ганна Яківна.
Ти б, Ганно, спершу на мене дивилася, а потім дратувалася. Чоловік я працьовитий, чесний, толковий. Все є, окрім другої половинки, самотній лиш…
Та годі, Артеме, на тебе дивитися? Я ж тебе з малечку знаю коли я вже вчилася у старшій школі, ти тільки на гойдалці гойдався, ще більше осердилася Ганна.
То що? Зараз різниці майже і нема, ти мені до плеча, а сили в мене більше! регоче Артем, підходить і жартівливо обіймає Ганну.
Оленко, дивись, якій я вищий і сильніший за маму!
Зате розумом слабший, перед донькою обіймаєшся, ледь звільнилася Ганна.
Ох, тільки через тебе й сумую, така ти розумна! лагідно посміхнувся Артем.
Все, досить, ми їдемо по собаку, чи ні? замогильним голосом перепитала Оленка.
Ото ж! Такого собаку ніде не знайдеш, а тут гарнюній, з плямками! А історія з ним ціла пригода! Поїхали, покажу! таємниче промовив Артем, і Оленка вчепилася мамі в руку.
Ну мааамо, ти ж пообіцяла!
Артем помітив сумніви на обличчі сусідки й засуєтився:
Що, завожу машину? Тут недалеко, не пошкодуєте!
Ганна Яківна зиркнула косо на сусіда, зітхнула і каже доньці:
Добре вже, кажуть, що маленький песик, але дивись, якщо двійки отримаєш
Усю дорогу Оленка розпитувала: А собачка весела? А як його звати? Дядьку Артем, вже скоро приїдемо?
І от нарешті зупинилися біля старого будинку.
Квартира моєї покійної мами. Здавав в оренду, але не дуже пощастило. Даруйте там за безлад вчора побачив, коли прийшов з орендарями порахуватися…
У квартирі й справді суцільний безлад і бруд.
Серед пакетів з розсипаною крупою, порожніх обгорток від печива та помятих банок з-під консервів, притулившись один до одного, сиділи сіра кішка з мідяними очима та кудлатий песик.
Обидва брудні, трішки налякані, але, як зясувалося, навіть у скруті не втратили гідність і волю до життя.
Ви тільки подивіться! нервово всміхаючись, почав Артем. Місяць не був у квартирі, приїхав а тут таке!
Сусіди розповіли, що квартирантки, дві молоді дівчини, тихцем зїхали два тижні тому, нічого не сплативши.
А кота з собакою просто залишили.
Так і залишилися бідулашки в чотирьох стінах, у полоні без їжі й води.
Як же вони вижили? вражено спитала Оленка.
Сліди боротьби за виживання були всюди: кіт з собакою зїли печиво, цукерки, потім перейшли на макарони, навіть сухі вівсяні пластівці. Якимось дивом відкрили тушонку й згущене молоко, залишене квартирантками. Усе, що знайшли усе зїли!
А найголовніше вода.
То кішка або змогла відкрити кран у ванні, або випадково. Повезло, що відкрили не на повну затопили б сусідів. Хоча тоді їх швидше врятували б…
Артем добре знав, до кого звертатися Оленка одразу накинулася рятувати кота й собачку, почала годувати їх кормом, який Артем прихопив із собою.
У Ганни аж сльози на очах виступили від жалю…
Я ж знав, не помилився в тобі, Ганно, ти добра жінка, тихо мурмотів Артем, доки Оленка пригортала ситих уже песика й кішку. Ну що, забираємо обох додому? А ти за мене заміж вийдеш, Ганно? От не знаходив такої, як ти, тому й неодружений досі. Виходь за мене житимемо краще всіх, не сумнівайся. Машина є, дві квартири буде де Оленці жити, як наречена стане. А одну ще здамо, тільки хороших орендарів треба знайти, не таких, як ці лиходійки. Підеш за мене? Може ще діток заведемо, заживемо щасливо! І кота з собакою вже маємо, як у справжній українській родині, погоджуйся, Ганно!
Погоджуйся, мам! вигукнула Оленка, не зовсім зрозумівши, про що дядя Артем питає.
Артем аж розсміявся:
Дивись, всі вже згодні, тільки ти вирішуй!
Та годі, Артеме, смієшся з мене? несподівано почервоніла Ганна.
Але подумала: чоловік він і вправду гарний, та ще і добрий не кинув бідолашних. І в житті навіть не уявляла, що її ще хтось покличе під вінець. А коли Артем знову обійняв аж серце заспівало.
Дай подумаю, раз не жартуєш, звабник ти мій! вся почервоніла Ганна.
Думай! Ми не горді! Я поки кішку заберу, а вам песик як і хотіли. А завтра з Муркою за відповіддю прийду! Барбосе, наведи порядок, звернувся Артем до песика, а той задоволено гавкнув на згоду…
Умовив-таки Артем Ганну вийти за нього.
За місяць усе подвіря святкує весілля.
Готували у квартирі Ганни, а столи ставили у холостяцькому житлі Артема там більше місця.
Мурка й Барбос не відходять від нових господарів. Тварини завжди відчувають добрих людей до таких і тягнуться.
За рік у Ганни й Артема народилася двійня: Соломійка і Лукянчик.
Мурка й Барбос при справах: за малечею глядіти допомагають. У великій родині кожному знайдеться турбота.
А найголовніше, у такій великій та дружній родині завжди багато радості й щастя!
Дітям до забави, а звірятам до дому.
Особливо, коли у домі ще й котик з песиком є!
