Одного дня я поверталась додому пізно ввечері. Як завжди сіла на потрібний тролейбус, який був майже пустий, сіла на перше вподобане місце. Але сівши, я зрозуміла, що під мною щось є. Виявилось, що це невелика чоловіча сумочка. Відкривши її я побачила велику кількість грошей та дуже дорогий телефон.
Раніше я також знаходила гаманці, проте завжди знаходила володарів та повертала загублену річ. Але побачивши таку знахідку я трішки розгубилась, бо ж не очікувала саме такого. Але моє здивування перервав дзвінок на той телефон, що був у сумці. Виявилось це господар всіма силами намагався додзвонитись, може хтось знайшов.
Я підняла слухавку, пояснила чоловіку, що я знайшла його сумку та де я її знайшла. Олег, як представився чоловік, розповів, що ці гроші – це заробітна плата робітникам, які працюють на будівництві, а він для них головний по об’єкту. Олег попросив, щоб я повернула йому сумку, я і не мала нічого іншого на меті окрім як повернути сумку, проте попросила зустріч перенести на завтра, бо сьогодні вже дуже пізно. Він погодився.
Наступного дня я зустрілась з Олегом в назначеному місці та повернула йому загублену сумку. Чоловік хвилюючись перерахував всі гроші, а потім з полегшенням зітхнув та запропонував мені грошову винагороду. Я відмовилась від такої пропозиції, бо ж не мала на меті отримати якусь вигоду. Тоді Олег запропонував пригостити мене обідом, мовляв, що все-таки не красиво буде з його боку ніяк не віддячити мені. Я погодилась на таку пропозицію, бо тоді я справді була голодна.
І я дуже вдячна своєму переконанню, що все добро колись тобі повернеться бумерангом, або іншими словами віра в силу карми. Бо ж зараз я вийшла заміж за Олега та ми чекаємо на нашого первістка.
Іншими словами все те добро, яке я творила – повернулось мені дуже і дуже добрим бумерангом. І я дуже вдячна собі та долі, що зустріла Олега та тепер неймовірно щаслива створивши з ним щасливу та прекрасну сім’ю.
