Сім’я Ярини та Тараса здається з боку цілком добропорядковою, спокійною та дружною. Тарас не пє, хіба що по святах, та й то трохи, не курить, і за одинадцять років жодного разу не підняв руку на дружину.
Був лише один випадок, але Ярина вважає, що сама винувата, і іноді ділиться цим із подругою:
Колись давно ми з Тарасом посварились, я розлютилась і кинулася на нього з кулаками. Ну уявіть, тендітну жінку проти здоровенного чоловіка. Про що я тоді думала? А він тільки легенько притиснув мені руки та посадив на диван. Інший би, може, дав відсіч, проучив би мене. Тоді я зрозуміла, що була не права, і більше ніколи такого собі не дозволяю.
Оце ти даєш, Яринко! сміялася подруга Оксана. Та твій Тарасик однією лівою тебе так закине, що мало не здасться. Хіба ж жінка може перемогти чоловіка?
У Ярини та Тараса це другий шлюб. Від першого чоловіка вона пішла саме через те, що той занадто пив і влаштовував скандали. Повертався з роботи пізно, коли дочка вже спала, починав кричати, міг розбудити дитину і навіть не звертав на це уваги. Набридли Ярині ці бескінечні свари, тож, подавши на розлучення, вона пішла до батьків.
Правильно зробила, доню, що пішла від нього… підтримувала мати. Нічого доброго за ті пять років ти з ним не побачила. Нічого, виростимо Оленку, а ти ще знайдеш своє щастя. Ти ж у мене гарна дівчина, сама знаєш…
Коли Оленці виповнилося дванадцять, Ярина вийшла заміж за Тараса. Познайомилася з ним на день народження чоловіка Оксани. Святкували в кафе, і саме там він підійшов до неї.
Бачу, вам нудно, промовив він, усміхаючись білосніжною посмішкою. Запрошую на танець.
Він був високим, Ярина ледве досягала йому до плеча; привабливим і спокійним принаймні, таке склалося перше враження.
Та ні, я не нудьгую, відповіла вона, але з танцюю із задоволенням.
Так і почалися їхні стосунки. Оксана дуже раділа, що нарешті подруга не сама. До того часу Ярина жила з донькою у трикімнатній квартирі, яка дісталася їй у спадок від бабусі. Та хворіла і жила сама, тому батьки забрали її до себе.
Квартира була невеликою, кімнати тісні, у старій пятиповерхівці. Але Ярина була рада, що має свою оселю, а донька власну кімнату. Незабаром Тарас переїхав до неї, адже сам мешкав із матірю.
У першому шлюбі в Тараса теж не все було гладко. Після весілля жили з його матірю, але дружина Віра й свекруха не змогли співіснувати під одним дахом. Не знаходили спільної мови, постійно сперечалися, часом ледь не доходило до бійки.
Тарасю, де ти знайшов цю скандалістку? питала мати кожного разу, коли син переступав поріг після роботи. Неможливо з нею під одним дахом перебувати!
Тарасе, категорично вимагала Віра, я не можу жити з твоєю матірю. Давай знімемо квартиру, інакше не відповідаю за себе.
Віра дійсно була імпульсивною, до того ж вона вже чекала дитину. Довелося знімати житло. Незабаром народився син. Тарас намагався допомагати дружині, але її ніщо не влаштовувало.
Тарасе, грошей немає, синові потрібні нові речі, він же росте. Тарасе, сходи в магазин, приготуй вечерю, я не встигла. Погуляй з дитиною, я втомилася.
Чоловік виконував усі її прохання, але мати дзвонила й скаржилася, що дружина не дає бачитися з онуком.
Тарасю, як так? Я без тебе не можу побачити онука. Ця ж твоя…
Мамо, заспокойся, у вихідні я привезу сина, поспілкуєшся.
Віра збирала сина і відправляла чоловіка з ним до свекрухи, а сама йшла до подруг. Поверталася пізно, часом із запахом алкоголю. Тарасу це не подобалось. Вона постійно лаяла свекруху, а згодом почала зникати у вихідні, а одного разу й зовсім не прийшла на ніч. Чоловікові треба було на роботу, і він відвіз сина до матері вранці. Та не переставала гризти сина, що за жінку він собі знайшов…
Коли сину виповнилося чотири роки, Віра заявила:
Я йду від тебе, бо ти мамин синок. А мені потрібен справжній чоловік, і я вже його знайшла.
Так Тарас залишився один і повернувся до матері. Але й вона була не подарунок. Жодна жінка не могла їй догодити, адже вважала, що немає на світі жодної, гідної її сина.
Перший час після весілля Ярина з Тарасом жили дуже добре. Єдине, що псувало ідилію, свекруха. Їй не подобалось, що син одружився з жінкою, у якої вже є дитина. Хоча Оленка була спокійною дівчинкою, навіть називала її бабусею.
Яка я тобі бабуся? У тебе є своя бабуся, а я тобі не рідна, одразу ж поставила дівчинку на місце свекруха.
Ярину аж перекривило від цих слів, але вона стрималася адже ж та права, Оленка їй не рідна. БільЯрина вирішила, що спробує поговорити зі свекрухою по-хорошому, щоб розірвати цей порочний коло образи й зла, бо лише тоді її Тарас зможе знову стати тим спокійним і щасливим чоловіком, якого вона колись полюбила.
