Мала бути тридцята їхня річниця з чоловіком, як він раптово помер. Вона продовжила жити у великому будинку, але їй це не подобалось. «Жити одній у великому палаці і ще й прибирати його». Звучить жахливо. Тому вона вирішила його продати і купити однокімнатну квартиру, що і зробила.
Далі жінка продала машину чоловіка, бо ніхто не збирався на ній їздити. Діти вже дорослі, мають свої сім’ї і свої машини. Тепер у неї була маленька квартира і велика сума грошей за спиною. Треба було ж кудись ці гроші витратити, от і вирішила вона податися в подорожі. В одній квартирі скучно сидіти, а так побачити щось нове, познайомитися з людьми різних країн – це цікаво. Тому купила квитки на літак.
Перша країна була Італія. Жінка з дитинства мріяла там побувати, потім вирішила там ще залишитися працювати недовго. Робота посудомийкою не була важкою, для її віку це було супер і 5 годин в день займала.
Грошей, що вона заробляла вистачало на проживання та інші веселощі. Пройшло півроку і їй набридло. Знову купила білети і полетіла в іншу країну. Таким чином вона об’їздила майже всю Європу. Тепер планувала з’їздити в країни Азії та Африки.
Це був чудовий досвід. Окрім того, в кожній країні вона не просто гуляла та відпочивала, а ще й шукала роботу. Завдяки цьому жінка знайомилася з новими людьми різних культур, що допомагало зрозуміти сам менталітет і традиції тієї країни. Так вона подорожувала 5 років і прийшов час повертатися додому, де її старший син уже мав свого сина, а донька була вагітна.
Повернувшись – вона стала бабусею. Запросила всю родину до себе в гості. Вони смакували різні страви і обговорювали цікаві питання. За цей час її син помужнів, а донька ще більше розцвіла очікуючи дитину. Як посеред розмови син сказав:
— Мамо, ми думали, що віддати тебе в будинок для людей похилого віку.
Старенька дуже здивувалася. Її найближчі люди, яких вона виростила, хочуть віддати її в будинок для старих людей?
Син помітив як змінився вираз обличчя у бабусі і мовив:
— Ні, ми не хочемо, щоб ти пішла геть! Ти не так зрозуміла! Просто, ми переживаємо, що ти будеш робити сама у цій однокімнатній квартирі. А там, хоча б з однолітками поспілкуєшся і скучно не буде.
— Але я хотіла поїхати в Азію. – відповіла старенька.
— Мамусю, ти вже стара! Тобі це тільки нашкодить! – говорила донька.
Старенька посмутнішала. Її власні діти не хочуть, щоб вона подорожувала, бо може нашкодити. Що за драма? Вона спробувала вмовити їх, щоб купити дачу і вирощувати якісь плоди на городі і за внуками приглядати, але не в будинок для похилого віку людей. Проте ніхто й не слухав, діти наполягали, що там буде краще.
Бабуся розуміє, що не знає, як насправді буде в будинку для старих людей, але подорожі… Вона тільки почала насолоджуватись життям, відчувати досі незбагненні їй почуття і діти через переживання хочуть обрізати крила…
А може старенька сама щось не так зробила? Ви як думаєте?
