Взяти себе в руки. Оповідь
Щиро дякую за підтримку, за вподобайки, підписки, небайдужість та коментарі під моїми оповідями і низький уклін усім, хто надіслав донати від мене і моїх пяти хвостатих улюбленців.
Діліться, будь ласка, у соцмережах улюбленими оповіданнями мені, як автору, це надзвичайно приємно!
Після лікарні Ганна почувалася значно краще й уже збиралась зранку повернутись до звичних справ.
Але, тільки прокинувшись, відчула несподіваний внутрішній спротив.
Її чоловік уже порався зі своїм звичним комплексом гімнастики.
Він у мене ще зі шкільних часів справжній спортовець, і навіть після виходу на пенсію не полишив звички щоранку обовязкова розминка для суглобів.
Ганна ж зазвичай поспішала до своєї киці Марусі прибирала в лотку, а далі годувала свою пухнасту улюбленицю Марусю та вірного песика Дружка, прибирала у коридорі та на кухні сліди нічних витівок своїх улюбленців. І швиденько брала повідок, щоб вигуляти Дружка.
День та вечірнє провітрювання проводили разом із чоловіком Олексієм, тішилися затишком міського парку в Києві. Але вранці, поки чоловік опікувався здоровям, Ганна мусила встигнути багато чого.
Після прогулянки вона мчала на кухню, щоб приготувати їхній традиційний скромний сніданок: домашній сир із медом та сухофруктами, або ж вареники із сиром, іноді чергувала із омлетом чи яйцем некруто.
Для Ганни ця метушня була своєрідною зарядкою, хоч лікарі в лікарні дізнавшись про її режим наполягали, що ніяка хатня рутина не замінить справжніх фізичних вправ.
Олексій же, закінчивши свою гімнастику, складав постіль, завжди бурмочучи, що це не чоловіча справа, мовляв усі домашні клопоти лежать тільки на його плечах. Двічі на тиждень запускав пральну машину з накопиченою білизною, пилососив підлогу, часом невдоволено відзначаючи, що Ганна, як завжди, нічого не встигає толком зробити.
І, звісно, після сніданку мив посуд, уважаючи, що цим робить для дружини найбільшу послугу.
Після сніданку Ганна бралася готувати обід і вже потім сідала до компютера: на пенсії трохи підпрацьовувала, щоб не рахувати кожну копійку.
Олексій критично ставився до таких заробітків, вважаючи їх смішними, а її прагнення щось купити зайвою тратою грошей. У нас же шафи забиті одежиною!
Зазвичай Ганна уступала, не перечила чоловікові.
Вона й не дуже переймалась оновленням гардеробу Олексій завжди захоплювався тим, як вона гарно виглядає, порівняно з їхніми ровесниками. А вона не заперечувала, коли чоловік купував уже третю дриль чи чергову штуку на її смішні підзаробітки.
Але її несподівана хвороба раптом усе змінила так, що і сама Ганна трохи злякалась…
Потрапила вона у лікарню по швидкій знепритомніла на вулиці, коли йшла на ринок.
Лікарі відразу не повірили, що вона взагалі ходила аналіз крові був жахливим.
Навіть Олексій налякався, коли побачив її блідою під крапельницею того дня, коли його впустили до палати. І вдома сам ледь вправлявся з побутом, дивуючись, скільки виявилось дрібниць, що робила Ганна.
Тож, звісно, Олексій нетерпляче чекав, коли його любу дружину випишуть. Любив її щиро, і справді переймався…
Перші кілька днів після повернення Ганна лежала, як веліли лікарі. Чоловік носив їй чай, цікавився:
Ну що, Ганнусю, вже трохи краще? Не зовсім? Але виглядаєш ти вже гарніше, не така бліда, як тоді
І сміявся:
Ти не надумай тут застоюватись, бо забудеш, як ходити, і лежати багато шкідливо! Пора тобі вже до звичного ритму!
Ганна погоджувалася, але не в усьому. І оце сьогодні, прокинувшись, вона не відчула жодного бажання відразу кидатись у вир хатніх справ.
Поглянула на Олексія, який сумлінно відпрацьовував свої вправи, очікуючи, що дружина нарешті стане до «своїх» обовязків.
І вперше за довгий час вона не побачила у ньому турботливого чоловіка, а радше того, хто знову, навіть підсвідомо, навязує їй непосильний тягар.
І всередині Ганни прокинувся протест!
Вона пригадала слова лікаря, вимовлені з особливою тривогою, які тепер гриміли у її памяті:
Ви про себе зовсім не дбаєте і чоловіка до цього привчили. Йому здається, що все вам дається легко, що ви не втомлюєтесь. Ви ж усе робите з усмішкою, не скаржитесь? Але вас у швидку привезли з анемією, аналізи у три рази гірші від норми! Чи хочете ви взагалі жити?
У лікарні Ганні відразу підключили крапельницю, а потім пять разів робили переливання крові, поки аналізи не змінились на краще.
Переливання було вперше у житті, і, вдивляючись крізь прозору трубку у свою вену, вона думала:
Отже ж, мені перелили кров пяти зовсім незнайомих людей. Вони врятували мені життя. Тепер у мені є щось від кожного цікаво, невже це мене змінить?
Ці думки, здається, не були випадковими.
Після виписки Ганна з подивом помітила: вона вже не має того палкого бажання догоджати чоловікові у всьому.
Так, вона любить Олексу, і він її теж. Чоловік хоч і буркоче, але робить чимало з того, на що більшість чоловіків не наважується. Та водночас перебільшує значення своїх справ й недооцінює її.
Раніше вона це пробачала, була мякосердна. Але тепер у ній раптом щось змінилось.
Захотілося більше займатися собою, звернутись до давніх захоплень наприклад, знову зіграти на фортепіано, яке припадало пилом, або спробувати щось нове, ще не усвідомлене.
Ганна встала й замислена стала поруч із чоловіком виконувати зарядку. Олекса не втримався, здивовано озвався:
Та тебе ж там не перелічили, чи що? На старості років надумала за себе взятись? Ти й так гарна, йди краще Марусю та Дружка погодуй та сніданок готуй їсти хочеться!
Мені лікар наказав, Ганна відповіла й у голосі її пролунав для Олекси новий відтінок, твердість, Сказав, інакше я довго не протягну. Хіба ти, Олексику, моєї смерті хочеш?
Чоловік розгубився від такої прямоти. Але, певно, вирішив, що це після лікарні ось така вигадка. Навіть не став бурчати, коли Ганна по-діловому промовила після ранкової гімнастики:
Так, зараз я кормлю Марусю і Дружка, а ти береш повідок і з песиком на прогулянку. А я поки приготую сніданок, так буде швидше
Сама Ганна здивувалася, як швидко чоловік погодився. У душі ж відчула дивне піднесення.
Наче в ній оселилась якась нова сила, точніше пять нових сил, які підказують їй: Ти маєш право викинути стару одежину і купити собі щось нове адже власноруч заробляла!
Сили ці шепотіли, що фізичні вправи мають стати її новою звичкою, і зовсім не буде зайвим згадати музику.
Вона нарахувала аж пять чітких нових рішень і трохи злякалася:
А й справді, мені ж робили переливання пять разів від пяти людей! Можливо, це їхня енергія й сміливість тепер ведуть мене вперед?
Кажуть же після пересадки серця люди набувають навіть нових талантів чи переваг! Стільки випадків, що хтось несподівано відкривав здібності до малювання чи співу, хоч раніше й близько такого не мав.
Тепер, споглядаючи Олексу, Ганна вже не ховалась за звичною поступливістю. В її погляді світилася впевненість не тільки слова лікаря, а якась внутрішня, незрозуміла сила надихала її.
Чоловік спантеличено намагався зрозуміти, що відбувається, як його звичний світ де Ганна завжди була слухняною, працьовитою й зручною починає змінюватись.
Знаєш, Олексію, озвалась вона вже без колишнього страху, Я, здається, зрозуміла, чому ти завжди вважав, що я нічого не роблю. Ти просто цього не бачив. Ти не бачиш, як я стараюсь, як втомлююсь, аби тобі було добре.
Але тепер, думаю, ти все побачиш. Тож не дивуйся, якщо я викину старі сукні й пальто і куплю собі нове. А ще я буду грати на фортепіано. Ти ж сміявся, що закінчила музичну, а можу зіграти лише Собачий вальс і Гопака? Послухай…
Відкрила кришку фортепіано, поклала пальці на клавіші і несподівано навіть для себе заграла щось гарне, давно забуте, болісно знайоме.
Олексій із захватом дивився на дружину, а потім прошепотів:
Ганнусю, як ти це робиш? Ти ж не вміла раніше Ти якась інша стала.
В його очах був подив і, мабуть, навіть трошки страху.
Він звик до однієї Ганни, а перед ним стояла інша сильніша, рішучіша. І ця зміна здавалась йому страшенно дивною.
Ганна всміхнулась.
Уперше це вже не була звична вибачлива усмішка, а щира, наповнена передчуттям. Вона відчувала, як у ній палає новий вогонь розпалений пятьма новими іскорками життя. І цей вогонь обіцяв не просто вижити, а справді жити.
Жити повним життям щоб вистачало на себе, свої бажання. І, може, на нову, вже здорову любов до чоловіка на взаємоповазі, а не на самопожертві.
Ганна не знала, ким були ті люди пять донорів, але відчувала, що були вони сильними й талановитими.
Вони не лише врятували їй життя вони наповнили його чимось новим, і, здається, по-справжньому щасливим…
Олексій дивиться на свою Ганну з захватом
Кажуть, не варто питати чому мені це трапилось ця хвороба чи інші непрості випробування.
Важливо зрозуміти для чого це було. Можливо, саме ці труднощі послані, щоб дати ще раз відчути, яка прекрасна ця Українська Земля!
Якою чарівною буває і весна, і зима, і дощ, і мороз усьому є місце й сенс. Чудові кожен день, небо, кожен сонячний промінець, і перший, і останній.
І посмішки рідних, їх підтримка й навіть слабості адже всі ми просто люди…
Та якщо люблячий чоловік почав занадто дорікати й бурчати треба його притримати й нагадати, що він чоловік…
Поки можемо, живімо на повну й цінуймо дароване. Бо інакше жити неможливо…
