Як мені тепер довіряти жінці, яка мені не те що 6pеxала, а пiдл0 обkpа дaла. Й де ці гроші? А їх немає! МИ могли б вже ще одну квартиру купити, аби не Юлька… Що тепер робити? Пробачити такий вчинок практично нереально…Але ж я її так сильно кохаю.

Коли у мене та моєї дівчини почались вже серйозні відносини, ми вирішили жити разом. Орендувати квартиру, та будувати своє майбутнє разом. Вирішили, що за оренду квартири буду платити я, а Леся за комунальні платежі. Все ж, вона дівчина, тому нехай платить меншу суму. Так ми й жили три роки. Потім, вирішили одружитись.

-Слухай, Юль, ми з тобою вже дорослі люди, скоро захочемо дитину завести, потрібно про своє житло думати.

Ти правий. З дитиною ще поки почекаємо, а от житло зайвим не буде.

Гроші за квартиру я завжди залишав Юлі. Вона раніше поверталась додому, тому подібні питання були на ній. Тепер, кожного місяця ми намагались відкласти ще окремо суму на власне житло. За два роки назбиралась більша частина. Можна було брати розстрочку від забудовника, й за три роки без зусиль виплатити.

Коли ми обрали квартиру, виявилось, що саме цей забудовник дає розстрочку тільки на рік. А квартирка нам дуже сподобалась. Доки ми зберемо потрібну суму, всі пропозиції викуплять. Тому я вирішив поїхати до тестя, попросити позичити на три роки суму. Можливо, навіть менше. Мене незабаром підвищення чекає, зарплату також піднімуть.

-А я щось не зрозумів, ви ще одну квартиру купувати хочете? Цю здавати будете?

В сенсі ще одну й здавати? У нас немає квартири. Та, на якій ми живемо — орендована.

-Ну так-так, звісно. Це ж не я купив Юлі цю квартиру на вісімнадцять років.

-В сенсі ви купили??

-Ну в прямому. Це Юліна квартира.

Оце так новини…А я за неї сім тисяч в місяць якійсь господарці плачу… цікаво виходить…Ну що ж. тоді почекаємо з позичаннями, мені терміново потрібно поговорити з вашою донькою.

Злість в мені аж кипіла. Юлька мені стільки часу брехала, що це не її квартира.Я як телепень давав їй гроші, ще й не маленькі. Ох, що ж вона зараз мені буде говорити у своє виправдання?!вже дуже цікаво!

Відразу від будинку тестя я поїхав на роботу до дружини. Знаєте що вона мені сказала у своє виправдання? “я не думала, що ми будемо з тобою одружуватись. Коли ми почали зустрічатись, в мене не було постійного прибутку, тому жила на твої кошти. Попросити було соромно. А потім все зайшло занадто далеко, та признатись тобі в такій ницості я вже не могла…”

І спокійно далі витягувала з мене гроші. Розумна дівчина, що скажеш…От тільки тепер ми маємо велике АЛЕ. як мені тепер довіряти жінці, яка мені не те що брехала, а підло обкрадала. Де ці гроші? А їх немає! МИ могли б вже ще одну квартиру купити, аби не Юлька… Що тепер робити? Пробачити такий вчинок практично нереально…Але ж я її так сильно кохаю.

Оцініть статтю
Джерело
Як мені тепер довіряти жінці, яка мені не те що 6pеxала, а пiдл0 обkpа дaла. Й де ці гроші? А їх немає! МИ могли б вже ще одну квартиру купити, аби не Юлька… Що тепер робити? Пробачити такий вчинок практично нереально…Але ж я її так сильно кохаю.