Жив собі старенький чоловік. Вдівцем був, дружина п0меpла шість років назад. Сумував він за нею страшно, але самотність відганяв пудель на ім’я Пончик, якого чолов’яга забрав з притулку. Діти вже дорослі, але теж не по багатому живуть.
Пенсія в дідуся маленька, на нормальне проживання не вистачає, тому старенький збирає що місяця скляні пляшки, в сусідів просить, а ті з радістю віддають. Їм ті пляшки ні в кут ні двері, а старому якраз знадобляться, то чому б і ні?
Та й з собакою сусіди теж допомагають, принесуть якогось харча чотирилапому, чи іграшку дадуть. Словом хороші в дідуся сусіди, дружні.
Назбируючи за місяць пляшок, дідусь їде на своєму старенькому Жигулі разом з Пончиком до пивного заводу, щоб здати їх. Чому не на прийом стіклотари, який знаходиться через декілька будинків? Так все просто! На заводі більше платять за пляшки, а чоловіку гроші потрібні.
Ось прийшов черговий раз, черговий місяць, коли потрібно відвозити пляшки. Але щось день в старого не задався з самого ранку. То авто не заводиться. А якщо заводиться то потім глохне. То пляшка розбилась. Вже здавалося б все вирішилось і мало б бути добре. Але на перехресті не помітив дідусь мерседеса. Слава Богу нічого серйозного не трапилось, так, царапини.
З машини вийшов водій, оглянув машину та оцінив пошкодження. Вийшов і дідусь, переляканий та стривожений, що тепер йому робити. Чоловік підійшов до старого, та й каже:
-Ну що старий, як вирішувати будемо? – розлючено запитав він.
-Не знаю синку, в мене ж страхового полісу немає, а пенсія – мізерна. – відповів дідусь.
-Ти розумієш, що натворив, дурню ти старий?! – почав кричати чоловік на дідуся, взявши його за плечі та трясучи його.
Це все дійство побачила сусідка старенького, яка найбільше допомагала йому. Вона підбігла до чоловіка, коли той почав трясти дідусем. Вдарила того сумкою по плечах та почала кричати:
-Залиш дідуся в спокої! Не бачиш чи що?! Він ледь на ногах тримається, а ти його так трясеш! Уяви собі, що в таку ситуацію потрапив твій батько! Що ти скажеш на таке?! Як відреагуєш?! – розійшлася жінка.
І в цей момент чоловік замовк, побілів, присів взявшись за голову та мало не заплакав. Виявилось, що в нього батько помер, ще коли йому 8 років. Він вибачився в старого та попросив номер телефону.
Коли дідусь вже приїхав з заводу до нього зателефонували. Це був той чоловік з мерседесом. Він ще раз вибачився, та попросив сказати адресу дідуся, адже накупив всяких продуктів, корму для Пончика та ще деяких речей для старого. Коли чоловік привіз дідусеві це все дідуньо дуже сильно дякував та було хотів вже платити, але чоловік відмовився та навпаки дав йому грошей.
-Вибачте мене, за те, як я відреагував на ту дрібну царапину. Якщо буде щось потрібно, чи виникнуть проблеми – обов’язково подзвоніть і я завжди допоможу.
