Тиждень почався несподівано
Як то занедужав? Що з ним? з переляком вигукнула свекруха.
Спить. Невелика температура, нічого страшного, зима ж
То не просто зима! Це через твою роботу таскаєш зарази зі своєї каси! Скільки разів казати знайди іншу!
Маріанна дрімала, коли раптом почула, як хтось різко відчинив двері. Вона протерла очі, глянула на годинник лише восьма ранку!
Віталіку, рідний, це ти? здивовано прошепотіла, прислухаючись до шерехів у квартирі.
Відповіді не було. Тільки чула, як хтось зайшов у ванну й затих
Маріанна накинула халат і побігла боса. Відчинила двері і остовпіла.
Її Віталік стояв перед дзеркалом, розтягнувши губи й уважно розглядаючи свій язик.
Маріанно, правда, що коли людина хворіє, язик біліє? спитав він.
Ти що, нездужаєш? сонно промовила вона.
Мабуть Віталік торкнувся чола. Де наш градусник? Треба прилягти. З роботи відправили додому. Може, лікаря викликати?
Маріанна знайшла градусник. 37,2. Ну от і все зима, чоловік зліг. Лікарка прийшла за годину, виписала лікарняний.
Вона подзвонила мамі:
Забери, будь ласка, Андрійка з садка? Додому його не можна Віталік хворий.
Мамі це навіть сподобалося вона обожнювала онука, жила одна, і хлопчик був для неї світлом у вікні.
Що з Віталіком? Щось серйозне?
Та ні, звичайна застуда. Лікарка була, призначила лікування, відпочиватимемо.
А ти як? занепокоїлася мати.
Усе гаразд! У мене друга зміна, попрошу свекруху зайти до нього ввечері. Дякую, мамо, домовилися.
Що ж робити? Треба зварити легкий суп на курці, а значить бігти в магазин за морквою й картоплею, ще й до аптеки.
Купила все необхідне. В обід розбудила чоловіка.
Віталіку, вставай, поїж трохи. Вона торкнулася його плеча.
Віталік з переляком підвівся.
Ой, мене трохи нудить Може, принесеш суп сюди? Не можу підвестися.
Невже так погано? Добре, зараз Потім знову температуру поміряєш.
Поївши, він перевірив все ті ж 37,2. Маріанна дала ліки. Віталік повернувся до стіни й заснув. Ну слава Богу Лише б їй не захворіти йому лікарняний оплачують повністю, а їй у крамниці так не вийде. А кредити ж чекати не будуть. Вона подзвонила свекрусі:
Ганно Василівно, Віталік застудився. Якщо щось зайдіть увечері. У нас у магазині аврал, не зможу додзвонитися.
Як то застудився? Що з ним? аж захлипнула та.
Спить. Температура невисока, зима ж
Та це не зима! Це ти з роботи всяку заразу таскаєш! Скільки можна теревенити знайди іншу роботу!
Ганно Василівно, я ж не хвора! Та ви ж самі казали, що в дитинстві він міг у ліжко впасти від вітру. Морози, ось і все
Щоб не довго розмовляти, Маріанна швидко попрощалася. Ганна Василівна любила з півслова роздути драму, і ось уже за півгодини вона стояла на порозі з торбою травяних настоїв. Ну що ж, хай перевірить, тим більше Маріанні вже час на роботу.
Свекруха заохала, побачивши сина в мокрій сорочці:
Як можна так не доглядати! Він же ще більше розхворіється!
Ганно Василівно, він же спав! Що я могла зробити?
Маріанна пішла працювати. За кілька годин відчула слабкість. От чудово і їй нездоровиться! Але показувати не можна, треба дотягти до кінця зміни. Вдома виміряла температуру вище, ніж у чоловіка. Хотілося поскаржитися, але Віталік був зайнятий собою.
Щось мене трясе й ломить. Мама дала чаю з малиною, ніби полегшало, але до ночі знову погано. Що прийняти?
Знаєш, мені теж незручно
Ну, то й ти щось випий, відповів він, не відриваючись від дзеркала. Дивись, язик досі білий
Так, хворіти їй не можна! І розказувати нікому: мама почне дзвонити кожні пять хвилин із порадами, свекруха звинувачувати, а чоловік усе одно в своїй хворобі.
Вирішила мовчати, тихенько приймати ліки й ходити на роботу. Бо кредити ж нікуди не дінуться
Цілий тиждень Віталік насолоджувався своїм станом, ніби не було нещаснішої людини навіть коли градусник показував 37, він стогнав, ніби вмирає.
Свекруха приходила щодня з новими відварами. Маріанна намагалася уникати її вигляд у неї був далекий від квітучого.
Чоловік нічого не помічав спав, дивився телевізор, сидів у телефоні. Повертаючись додому, вона вимірювала температуру, і лише на четвертий день стало легше.
Слабкість ще відчувалася, але якось переборола. Віталік же лежав довше й вимагав більше їжу в ліжко, виміряти температуру, принести води.
Свекруха розповідала, що в дитинстві він часто х
