Як же болить…
Марія розмовляла по телефону, коли до кабінету заглянув Андрій. Оксана, скосила очі на Марію, даючи зрозуміти, що телефонна розмова важлива і що їм не до нього. Голова Андрія зникла за закритими дверима.
Минут через десять Марія закінчила розмову і поклала мобільник.
— А до тебе Андрій заходив, — сказала Оксана.
— Чому до мене? Може, до тебе? — спалахнула Марія.
— Я заміжня. Хіба ти не помічаєш, як він на тебе дивиться?
— Як? — Марія підняла голову над монітором.
— Зацікавлено, — кокетно відповіла Оксана.
Звичайно, Марія помічала. У неї ж є очі. Так, симпатичний, якраз такий тип чоловіка, який їй подобається. Якби не різниця у віці…
Роботи було так багато, що Марія відмовилася йти з Оксаною на обід. До кабінету зайшов Андрій і поставив на стіл чашку кави.
— Відволікся. Багато роботи? — запитав він.
— Так, як завжди, — Марія вдячно посміхнулася йому і ковтнула гарячої кави.
— Може, увечері сходимо в кіно?
— Вибач, у мене маленька донька. — Марія знову відпила кави, не дивлячись на Андрія.
— Я знаю. Можеш у мами залишити її на вечір?
Марія підняла очі на Андрія. Нарешті зробив перший крок, а то все грав у «гляделки». Симпатичний, посмішкуватий. Якби він був на кілька років старший, Марія не вагалася б і давно відповіла на його знаки уваги.
Вона виглядала набагато молодшою за свій вік, і все одно не настільки, щоб різниця з Андрієм не була помітною. Після болючого розлучення з чоловіком Марія кілька років не дивилася на чоловіків. Обережничала, боялася нових помилок і розчарувань. Час, як відомо, лікує, притупляє біль і обережність. Марія відчувала, що готова до нових стосунків. Але ж не з Андрієм?
— Ну що, він заходив? — запитала Оксана, коли повернулася з обіду.
— Хто? — Марія зробила вигляд, що не розуміє, про кого йдеться.
— Чого ти від нього тікаєш? Нормальний хлопець. Якби я не була заміжньою…
— Не неси дурниць, — обірвала Марія Оксану. — Страшно сказати, наскільки я старша за нього.
— Та й що? Ти не виглядаєш на свій вік. А спілкування з чоловіками йде на користь будь-якій жінці, а вже самотній — тим паче. Я ж бачу, він тобі теж подобається. При його появі очі у тебе загоряються, на щоках рум’янець з’являється і посміхаєшся частіше. Скажеш, я не правий?
Марія не відповіла.
— Ти вже кілька років одна. Сама говорила, що пора, що готова до нових стосунків. Послухайся моєї ради, поки ти чекаєш чоловіка за віком, Андрія прибере до рук якась красуня. Відповідь йому взаємністю. Для здоров’я хоч би, для настрою.
Марія мовчала. А що, Оксана права. Може, справді, сходити з ним у кіно?
Марія подзвонила і домовилася з мамою, після роботи відвезла до неї Софійку. Фільм закінчиться пізно, щоб не будити доньку вночі, вона забере її вранці, перед садочком. Мама прищурила очі й уважно подивилася на Марію, але нічого не сказала.
Вечір пройшов чудово. Марія давно не була в кіно, не кажучи вже про концерти та інші розваги. Закінчився він у ліжку. В принципі, вона була до цього готова. А чого тягнути? Вона вільна, він теж. Для здоров’я, так для здоров’я.
— Ну? Як пройшов вечір? — запитала наступного дня Оксана. — Не роби вигляд, що не розумієш, про що я. Ти прямо сяєш.
Марія не відповіла. Дала зрозуміти, що не збирається обговорювати своє особисте життя. Але довго тримати таємницю не вийшло. Андрій заходив до кабінету, кидав на Марію багатообіцяючі погляди, від яких її серце починало калатати, а думки вилітали з голови. Оксана, звичайно, помічала ці погляди, відводила очі й усміхалася.
А роман набирав обертів. Вони бачилися кожного дня. У неї. Андрій жив із мамою. Спочатку він приходив до Марії, коли Софійка вже спала, а йшов до того, як дівчинка прокидалася. Іноді затримувався. Втім, дівчинка не питала, чому вранці на кухні сидить мамин знайомий і п’є каву. Їй навіть подобалося, коли він приходив. При ньому мама не підвищувала на неї голосу, коли Софійка повільно збиралася.
Коли Марія вийшла заміж, чоловік часто починав розмову про те, що поки їм вистачає його квартири, але коли з’являться діти, треба продати обидві і купити одну більшу. Але Марія вперлася. Її подарував їй батько незадовго до смерті. Так, маленька, але хто знає, як життя повернеться. Ось і виявилося, що квартира знадобилася.
З появою в її житті Андрія, Марія сама почала думати про більшу квартиру. Донька росте, багато що розуміє. Але справа в тому, що після розлучення Марія купила вживану машину і ще не розплатилася з кредитом.
— Ти не думала про іпотеку? — якось запитав Андрій.
— Думала, але я ще за машину не розплатилася.
Марії не сподВона глибоко зітхнула, дивлячись у вікно на перші сніжинки, що тихо кружляли у повітрі, і зрозуміла, що іноді новий початок приходить саме тоді, коли його найменш очікуєш.
