Як це, не хочеш взяти наше прізвище? закричала моя свекруха у РАЦСі.
Зоряна зовсім не прагнула заміжжя. Але у 19 років дізналася, що вагітна від однокласника, з яким зустрічалася вже три роки. У неї не було вибору вона не хотіла, щоб її дитина росла без батька.
Хоч він і був старший від Зоряни, лишався інфантильним і мякотілим справжній мамин синок. Але з відповідальності не тікав одразу погодився одружитися і ростити дитину. Тож почали готуватися до весілля.
Зоряна була б задоволена, якби просто розписалися, але родичі наполягли на гучному святкуванні. Вона не розуміла, навіщо тратити такі шалені суми гривень на частування гостей, якщо можна вкласти ці гроші у все необхідне для малюка. Та ніхто її не слухав. Ресторан, весільну сукню, список гостей усе обрала свекруха разом із її сестрою!
Коли відправили Зоряну на примірку одягу, їй зовсім не хотілося йти. В уяві вона вже бачила ту сукню прикрашену стразами та рюшами, не по її смаку. Сестра і майбутня свекруха ніколи гарним смаком не вирізнялись. Як тільки родичі дізналися про її відмову, обізвали її невдячною та розпалили цілий скандал. Але Зоряна не надто переймалася, в неї були свої турботи: підготовка до ЗНО, іспити, народження дитини.
До РАЦСу вона прийшла у стриманій білій сукні, яка чудово пасувала їй. Саме там і розпочалася вся вистава.
Родичі нареченого не знали, що Зоряна вирішила залишити своє дівоче прізвище. Наречений про це знав, не заперечував. А от свекруха зчинила крик:
Як це ти не хочеш брати наше прізвище?!
Зоряна лише усміхнулась і відступила вбік. Наступного дня на неї чекала розгульна забава у селі чоловіка, серед його численних родичів. Вона вирішила бережно ставитись до своїх нервів. Цей шлюб тривав недовго. Ярослав виявився байдужим чоловіком і батьком. Щовихідних він просиджував за компютером, зовсім не звертаючи уваги на сімю. Коли у Зоряни увірвався терпець, вона зібрала речі й поїхала.
Свекруха була вкрай невдоволена поворотом подій. А я відчув справжнє полегшення моя донька нарешті стала вільною та щасливою.
