Ми з чоловіком досить довгий час не могли мати дітей. На будь яке свято ми загадували лише єдине бажання – ми мріяли про маленькі ніжки, великі оченята і щасливий сміх нашого маляти.
Скільки ми лікарів відвідали і аналізів здали, якби ви лишень знали.
Так минуло кілька років. Ми майже опустили руки і саме в цей момент дізналися, що я таки завагітніла.
Через дев’ять місяців у нас народилася здорова дівчинка.
Однак, було одне «але» і воно було досить суттєвим. Наша дитина мала шкіру досить темну. Вона у нас вийшла мулаткою.
Я не знала, як мені бути в цій ситуації. Я запитувала лікарів, чи вони не переплутали дітей випадково, але вони як один запевняли, що ні. Я хвилювалася про те, як мій чоловік відреагує на таку новину і не знала що я маю сказати рідним і знайомим.
Якщо чесно, то я взагалі не була впевнена, що це наша дитина. Але ж того дня, крім мене більше ніхто не народжував.
Нас виписали додому. Мій чоловік мовчав три дні, та й я якось дуже обережно і без особливої любові підходила до дитини.
Тоді ми вирішили зробити аналіз ДНК, щоб переконатися, що це справді наша донька. І уявіть, що наш результат був стовідсотковим.
Пізніше до нас вгості приїхала чоловікова бабуся. Ми дуже переживали, що буде, як вона побачить нашу дочку, яку ми назвали Мілою.
І тут ми всі ще більше здивувалися! Виявилося, що бабуся чоловіка за молоду мала стосунки з двома чоловіками: своїм чоловіком, якого ій чоловік вважав дідом і з темношкірим чоловіком. Так ось, мама мого чоловіка була дочкою того темношкірого чоловіка. От тільки бабуся не була впевнена ніколи в цьому, оскільки її дочка була білошкірою. Онук, мій чоловік – також.
За нашу Мілу, бабуся сказала, що вона одне обличчя з її минулим коханням – Крісом. Уявляєте, якою непередбачуваною може бути природа і генетика.
Після цього, ми з чоловіком полюбили нашу донечку і живемо в злагоді і мирі.
