Син одружився на чарівній дівчині. Вона сяяла не тільки зовні, але й з середини. Гарна, розумна, добра — про такі жінку мріяв усе життя. Вона одразу запала мені в душу. Я бачив, вона відчуває теж саме.
Я намагався стримувати свої почуття, але вони взяли гору. Дружина поїхала до мами, син працював — ідеальний момент для побачення. Покликав свою кохану і вона погодилась. Ніколи не відчував настільки сильного щастя.
Ми з дружиною жили добре, але я давно не любив її. Вона хороша жінка. Ми багато років разом. За весь цей час, дружина стала дорогою мені людиною. Я боявся її втратити, але почуття до іншої жінки затьмарили мій мозок.
Між нами зав’язався роман. Ми бачилися часто. Будь-яку вільну хвилини приділяли один одному. Вона завагітніла. Якщо логічно подумати, дитина моя. Ми не хотіли припиняти наші стосунки. Продовжували далі жити в звичайному темпі. Син виховував не свою дитину. Він гадки не мав, що відбувається в нього за спиною. Моя дружина вірила мені безмежно, тому ніколи не підозрювала мене в зраді. На жаль, все таємне стає явним.
Нас викрили взимку. Ми занадто розслабились, стали менш обережними, що зіграло з нами злий жарт. Мій син знайшов нашу переписку. Ми писали багато та без тіні сорому. Він все зрозумів і вигнав свою дружину. Я зняв їй номер в готелі, а потім — квартиру. Давав багато грошей на її потреби. Виконував будь-які забаганки. Моя дружина теж пішла від мене.
Мої почуття важко описати. Мені не хотілось відпускати минуле, адже там забагато хорошого. Я довго пам’ятав про все хороше. Наше сімейне життя можна назвати ідеальним. Моя дружина завжди мене підтримувала та любила. Не хотів робити їй боляче. В мене ніколи не було подібних думок.
Син платив аліменти своїй колишній дружині і моїй теперішній коханій. Мене, рідного батька, викреслив з життя. Я своїми руками зруйнував щастя власної дитини. Розумію, чому він не хоче зі мною бачитися. Я б теж не забажав.
Гіркі думки пожирали мене, але були й хороші. Тепер ми зможемо бути разом. Нам більше нічого не заважає. Так я тішив себе. Мої мрії не збулися. Кохана відмовила мені. Через мене її життя зруйновано. Сама, з дитиною на руках, в не молодому віці. Влаштувати своє життя з таким багажем надзвичайно важко.
Я продовжував оплачувати їй квартиру, давав гроші на дитину та на всі її потреби. Син зник, моя колишня дружина теж. Жінка продала квартиру за мізерні гроші та переїхала в інше місто. Куди — не знаю. Наші спільні друзі відмовились від мене. Вони не могли приховати огиду, яку я в них викликав.
— Жоден нормальний батько не зробить такого бруду! Ти зруйнував одразу п’ять життів: свого сина, його дружини, своєї колишньої, своє та свого молодшого сина! — Кричав на мене найкращий друг. Я мовчки слухав. — Ти розумієш, який сором буде переслідувати твою сім’ю все життя?
Я не розумів. Полюбив жінку і хотів бути з нею все життя. Закоханій людині важко щось пояснити.
Моя кохана підтримувала зі мною зв’язок ще три роки, а потім теж зникла з мого життя. Я залишився геть сам. В мене не залишилось нікого. Доживаю свій вік на самоті. Мене кинули всі, через страшні помилки минулого. Проживши багато років, зрозумів увесь жах своїх вчинків, але змінити нічого не можу. Нічого не знаю про людей, які були моєю сім’єю. Живу сам. Більше не одружувався, друзів не завів. Зараз живу з собакою в селі. Тут ніхто не знає мене з минулого, але жити все одно тяжко. Стараюсь лишній раз ні з ким не говорити. Насправді, я досі кохаю ту жінку. Вона на двадцять п’ять років молодша за мене. В моїх спогадах, кохана буде вічно молодою та гарною. Помру нещасливим та самотнім, але мене зігріватимуть думки про неї.
