В квартирі зламалися крани: на кухні протікає, в ванній — проржавів біля основи. Включаючи воду, вмиваюсь тоненькою струйкою води, яка теча з тріщини. Довго відкладала ремонт. Грошей обмаль. На всьому економлю. Приїхав майстер. Високий, статний чоловік, з гарною бородою. Він привітався і широко посміхнувся. Я не одразу вгадала в ньому свого колишнього чоловіка. Він змінився в кращу сторону.
Показала поломку. Він приступив до роботи і нічого, крім крану, не бачив. В мене в душі щось зажевріло. Ми розвелися п’ять років назад. Будемо чесними, через мене. Я хотіла багатого чоловіка, жити в достатку і горя не знати. Своїм козирем вважала красу та струнку фігуру. Завжди звертала увагу на себе завдяки обтягуючим сукням, спідницям та підборам. Чоловік терпів мої вибрики два роки, але всьому приходить кінець. Терпіння в чоловіка луснуло. Він подав на розлучення.
Я прогадала з красою. Роки йшли, з’являлись зморшки, синяки під очима, набрала десять кілограмів. Нового чоловіка не зустріла. В мого колишнього, на перший погляд, все добре. Він полагодив крани, взяв гроші та почав збиратися. Я стояла в метрі від нього. Хотіла про щось поговорити, але не знала, яку тему зачепити. До мене давно ніхто в гості не ходить. Всі подруги заміжні та з дітьми. В них немає часу на довгі розмови.
Чоловік, взуваючись, кинув на мене теплий погляд і запитав:
— Як життя?
— Добре. — Відповіла я, хоча нічого хорошого в ньому немає.
— Якщо хочеш, можемо на чай сходити. Поговоримо про… — Він замовчав.
— Про що?
— Про щось цікаве! — З посмішкою промовив колишній.
Я погодилась. Не знаю, чому? Можливо моя самотність зжерала мене. Давно ні з ким не говорила. Мої буденні розмови «добрий день» і «до побачення» з колегами.
Мій колишній чоловік сильно змінився. Він виглядав охайно. Тіло підкачав і відростив бороду, за якою ретельно доглядав. Він прийшов на чай в модному одязі. Раніше він не цікавився своїм зовнішнім виглядом. Багато працював. Часу на спортивні заняття геть не мав. Він розповідав про свої успіхи спокійно. Не переслідував наміру принизити мене чи підняти себе в моїх очах. Дивлячись назад, розумію — він завжди вирізнявся добротою. За це полюбила його.
Після нашої зустрічі, я частенько згадувала минуле. В молодості, хотіла пригод, як в любовних романах. Мріяла про сотню прихильників та безтурботне життя. Наробила безліч помилок. Головою не користувалася взагалі. Думати не хотіла чи не вміла. Моя гординя та самозакоханість затьмарили свідомість.
Пройшли роки. Прихильники танули, як сніг восени. Подруги вийшли заміж та народили дітей. Я залишилась сама. Маю роботу та однокімнатну квартиру на окраїні міста. Нові стосунки не можу створити. Не клеїться в мене з чоловіками, а з колишнім відчувала виключно щастя.
Бачились з колишнім рідко, але довго. Він постійно пропонував чоловічу допомогу.
— Якщо щось поламається чи треба тяжке перенести, ти нічого не чіпай, а одразу дзвони мені. Добре?
Я кивнула. Гарна пропозиція. В квартирі розетки поламані, ручки від дверцят шафи повідпадали, пральна машинка дивно гуде — не квартира, а цілковитий жах! З іншого боку, не хочу бачитися ще частіше. Соромно визнавати, але я знову закохалась в свого колишнього. Він надзвичайно чудова людина. Жалкую, що в молодості ніхто не направив мене в правильне русло. Я втратила чоловіка своєї мрії, а усвідомила про це через роки.
Хотіла з кимось поговорити про свої почуття, але подруги відмахувались від мене. Я згадала шкільні роки. В ті часи записувала всі свої думки в блокноті. В канцелярському магазині придбала найгарніший блокнот та почала записувати. Почерк зіпсувався. Доводилось прикладати зусилля, щоб гарно, розбірливо писати.
Колишній стримав обіцянку. Полагодив поламані меблі та допоміг перенести дивана в інший куток. Я потайки спостерігала за ним. Відчувала себе школяркою, яка з захватом підглядає за своїм коханням. Розповісти йому не могла. Під час чергової розмови, колишній показав фото своєї нової сім’ї. Для мене нової. Одружений три роки. Його сину виповниться два. Ми спільних дітей не мали, адже я постійно гуляла.
Не хочу лізти в його сім’ю. Він розповідав про дружину з ніжністю у голосі. Бачу, він її кохає. В гаманці зберігає сімейне фото. Розумію, я втратила свій шанс на щастя давно. В мене немає права псувати йому життя своїм зізнанням, але здихатися почуттів не можу. Постійно думаю про колишнього. Записую в блокнот звіти про наші розмови, зустрічі та свої мрії. Сподіваюсь, мені стане легше. Жити з почуттями до людини, з якою не маєш майбутнього, надзвичайно важко.
