Мене звати Іван, і я закоханий у повію Катю, яка з’явилася у моєму житті. Її присутність не тільки втішила мене, але й принесла новий сенс моєму існуванню.
З першого моменту, коли я усвідомив свої почуття до неї, я був замріяним і сповненим радості. Кожен її посмішка, кожне слово, яке вона промовляла, робило моє серце битися швидше. Я бачив у ній неповторну красу, яка відбивалася не тільки у її зовнішності, але й у її душі. Вона завжди робила мені скидку 20% і говорила, що я найкращий чоловік, якого вона знала! А чоловіків у неї було вдосталь.
Коли почуття в мені зростали, я не міг стримати себе. З однієї сторони, я відчував непереборну бажання мати Катю поруч кожної хвилини, проводити разом час і ділитися радістю та горем. Я навіть попросив її звільнитись від роботи і залишитись зі мною, утверджуючи, що ми разом можемо створити неймовірні речі.
Але, на жаль, наша реальність не була такою простою. Катя, хоч і розуміла мої почуття, відмовилася від мого пропозиції. Вона поклала переді мною ультиматум, що не може відмовитися від роботи проститутки, оскільки я не заробляю стільки, скільки їй потрібно на життя.
На той момент мені було складно зрозуміти її рішення. Я почувався розчарованим і зраненим, але я також розумів, що не можу змінити те, хто вона є. Її робота була не просто роботою, вона була частиною її ідентичності. Відмова від неї означала відмову від самої себе.
Тому я прийняв її ультиматум, хоча було складно. Я зрозумів, що справжнє кохання полягає не в обмеженні, а в підтримці і допомозі іншій людині досягнути своїх мрій. І хоча цей шлях може бути складним і вимагатиме від нас зусиль, я готов бути поруч з повією на цій подорожі.
Таким чином, я поклав свої переконання і почуття в основу нашого стосунку. Ми взаємно підтримуємо одне одного в наших пристрастях і цілях.
