Я зрозумів, що зробив. Я хотів повернутися до своєї колишньої дружини, з якою прожив тридцять років, але було вже надто пізно
Мені зараз пятдесят два. І в мене немає нічого. Ні дружини, ні родини, ні дітей, ні роботи нічого
Мене звуть Віктор. Тридцять років я жив із дружиною. Завжди заробляв, щоб забезпечувати сімю, а вона доглядала за домом. Я не хотів, щоб вона працювала. Мені подобалося, що вона вдома. Але з часом вона почала мене дратувати.
Ми жили разом, поважали одне одного, але кохання згасло. Я думав, що так і має бути. Мені було досить. Але потім усе змінилося. Одного вечора в барі я зустрів Оксану. Вона була на двадцять років молодшою за мене. Красива, добра, кумедна. Ніби сон, що став явю.
Ми почали зустрічатися, і незабаром вона стала моєю коханкою. Через два місяці я зрозумів, що більше не хочу брехати дружині. Не хотів повертатися додому після роботи. Я кохав Оксану і хотів, щоб вона стала моєю дружиною.
За кілька днів я розповів правду Марії. Вона не влаштувала сцени. Була спокійна. Я подумав, що й вона мене не кохає, тому так сприйняла. Але тепер я розумію, як сильно її скривдив.
Ми розлучилися. Продали квартиру, де прожили стільки років. Оксана наполягала, щоб я не віддавав житло колишній дружині. Так я і зробив. Марія купила собі однокімнатну. А я на заощадження взяв двокімнатну для Оксани.
Я не допоміг Марії, не дав їй і гривні. Знав, що в неї немає грошей і що роботу вона знайде не відразу. Але тоді мені було байдуже. Наші сини не хотіли зі мною розмовляти. Вони відчули, що зрадив їхню матір, і не могли мені пробачити.
Тоді це мене не турбувало. Оксана була вагітна, і ми з нетерпінням чекали дитину. Незабаром народився син. Але хлопчик не був схожий ні на мене, ні на Оксану. Друзі сумнівалися, чи мій це син. Я не хотів їх слухати.
Життя з Оксаною йшло погано. Я мусив багато працювати, доглядати за домом і дитиною. Вона лише просила грошей і постійно кудись бігла. В хаті був безлад, їжа ніколи не була готова. Поверталася о третій чи четвертій годині ранку, пахла алкоголем і заводила сварки з нічого.
Зрештою, я втратив роботу. Був виснажений, злий і робив все погано. Так минуло три роки. Потім мій брат, який завжди не любив Оксану і сумнівався в батьківстві, змусив мене зробити тест ДНК. Виявилося, що син не мій.
Ми розлучилися одразу після цього. За цей час у мене не було жодного звязку ні з Марією, ні з синами. Після розлучення з Оксаною я вирішив повернутися до першої дружини. Купив квіти, вино, торт і пішов до неї. Виявилося, що Марія там більше не живе. Новий господар дав мені її адресу.
Я прийшов. Двері відчинив чоловік. Виявилося, Марія знайшла гарну роботу і вийшла заміж за колегу. Вона була щаслива, почувалася добре.
Незабаром я побачив її в кафе. Попросив повернутися. Вона подивилася на мене, ніби на дурня, і пішла. Тепер я розумію свою помилку. Чого я хотів? Що здобув? Навіщо кинув дружину заради молодої дівчини?
Мені пятдесят два. І в мене немає нічого. Ні дружини, ні роботи, навіть сини не хочуть зі мною розмовляти. Я втратив усе, що було для мене важливим. І це лише моя провина. На жаль, цю помилку вже ніколи не виправити
