Якось я п0тpапила в одну ситуацію, яка потім відобразилась на моєму майбутньому. В магазині я помітила жіночку з дитиною, а саме з маленькою чарівною дівчинкою років п’яти-шести. В неї був яскравий жовтий шарфик в фіолетовий горошок і така ж шапка з бон-боном. Мати шукала щось серед товарів по акціях та знижках, а маленька дуже уважно і з певним сумом дивилась на полички з фломастерами, резиночками та заколочками.
Вона брала їх в руки, роздивлялась та клала назад. Я бачу, що вона їх дуже хоче але не просить і це ж побачила її мама і з таким ж сумом сказала маленькій:
-Сонечко, вибач будь ласка, але я зараз не можу тобі це купити. В мене дуже мало грошей.
Дівчинка у відповідь так само мовчки, як і роздивлялась ці товари, кивнула і продовжила розглядати полиці, поки мама вибирала, що б по дешевше взяти. Тоді мені дуже шкода стало маленьку. Я твердо вирішила, що куплю цій дівчинці те, що вона розглядала та навіть більше.
Вибравши дівчинці пластилін, розмальовки, фломастери, олівці, заколочки, резиночки, альбом та зошит з кольоровими ручками я попрямувала на касу, думаючи як би віддати мамі з дівчинкою та не образити їх. З цими переживаннями я звернулась до касирки. Жінка зрозуміла мене, підтримала та виявилась дуже креативною.
Вона запропонувала таку ідею: я залишаю їй за касою пакет з подарунками, а вона скаже мамі з дитиною, коли ті підійдуть, що в магазині сьогодні акція, хто прийшов у чомусь жовтому – той отримує подарунок від магазину.
Так і зробили. Коли жінка з донькою підійшли та стали розплачуватись за свої товари, касирка розповіла про «акцію» і вручила дівчинці пакунок. Вони обоє було безмежно раді, а дівчинка навіть трохи заплакала. Я за цим спостерігала з-за одного з стелажів. Моє серце просто тануло в радості від того, що я зробила це маленьке сонечко щасливим.
***
Пройшло два роки після ситуації з маленькою дівчинкою та «акцією» в магазині. В мене почались фінансові труднощі, бо в житті в принципі почалась якась смуга невдач та перешкод. Мене звільнили з роботи та виселили з квартири, бо не було чим оплачувати орендну плату.
Якось я вирішила вже хоча б кави випити, не зважаючи на те, що це мої останні гроші. Але я помітила поблизу кав’ярні кіоск з миттєвою лотереєю. Я вирішила – була не була. Я купила на останні гроші не кави, а лотерейний білет. І виграла досить пристойну суму. Я би сказала прямо таки дуже пристойну.
Ці гроші допомогли мені. Я змогла спокійно жити на них поки не знайшла роботу та не почала заробляти. Так я зрозуміла, що все таки все добро коли не-будь зроблене обов’язково тобі повернеться. Закон бумерангу, як-ні-як.
