Завжди думав, що в нас з дружиною, немає секретів один від одного. Вона знає паролі від всіх банківських карток, в мене не стоїть пароль на телефоні, ми спокійно відпускаємо один одного на гулянки. Я п’ятнадцять років жив з думкою, яка в мене чудова жінка. Черв’ячок сумніву появився, коли я знайшов в дружини другий телефон. На ньому стояв пароль. Я не міг зазирнути в нього.
Про знахідку розповів другові. Той порадив почекати день-два. Може дружина купила його в подарунок чи щось таке; або ж пила з дівчатами і якась криворучка забула, а дружина не мала змоги віддати телефон. Я послухав друга.
Дружина поводилась спокійно та врівноважено. Вона нічим не видавала себе. Про телефон мовчала, як риба. Ці два дні, найважчі в моєму житті. Я постійно чекав, що ось-ось і дружина скаже про телефон. Ми ж не маємо секретів один від одного!
Я знову розповів все другові. Той довго мовчав, про щось думав. Нарешті, він сказав:
— Схоже, тобі наставили роги!
— Що ти таке верзеш?!
— Сам гарненько подумай. В своєму основному телефоні, — друг зробив акцент на слові «основному», — вона не змогла б листуватися з коханцем, як і дзвонити. В тебе ж є доступ до телефону. А з запасним таких проблем не буде. Розумієш, дурню?
Слова друга довго не йшли з моєї голови. Я намагався не думати про зраду. Важко повірити в таке, коли стільки років прожив з людиною. Якщо думати тверезо, телефон — єдина ознака зради. Моя дружина приходить вчасно. Вона завжди каже куди і з ким йде. Якщо я прошу, скидає фото по вайберу, з того місця, де вони відпочивають з подружкою. Я не пам’ятаю, щоб вона ховала щось від мене, наприклад, нові туфлі. Вона мала чеки на всі свої покупки. Виходить, в неї нікого немає! З іншого боку, той мужик може бути скупим, і саме через цю причину — моя дружина не отримує подарунків від коханця.
Телефон — ця проклята знахідка — позбавив мене сну та апетиту. Я не міг думати про щось інше. В мене перед очима постійно виникали сцени, де дружина зраджує мені. Я ходив постійно нервовий та напружений. Мій стан помітила дружина.
— Любий, щось на роботі сталося?
— Ні.
— Що ж тебе турбує? Ти декілька днів сам не свій. — Дружина взяла мої руки в свої і глянула мені прямо в очі.
Я погано брешу. Ніколи не вмів це робити.
— Розумієш, кицю, — я відвів очі і дивився в стелю. Гадки не маю, що я там побачив. — Вибач, я порпався в твоїй сумочці. — Дружина навіть бровою не повела. — Я знайшов там ще один телефон. Чий він? — Тепер вже я пильно дивився в очі дружини. На довго мене не вистачило. Через декілька хвилин, я відвів погляд.
— Я не розумію, про що ти. — Сухо мовила дружина.
В той момент, в мене було відчуття, ніби на мене вилили тазик з холодною водою.
— Тобто ти не знаєш? Хочеш сказати, ніякого телефону не було?! — Я ледь тримав себе в руках.
— Так, не було.
— Неси сюди сумку! — Скомандував я.
Дружина повільно встала, величаво пішла в коридор, звідти принесла маленьку, червону сумочку. Вона поклала її на стіл, перед самим моїм носом. Я протягнув руки до сумочки, але дружина зупинила мене.
— Дивися, коханий. Я пропоную декілька шляхів вирішення нашої проблеми. Перший, ти зазираєш в мою сумочку, пересвідчуєшся в моїй невинності чи навпаки доводиш свою правоту, а другий — ти не зазираєш в середину і ми далі живемо, як жили. Пам’ятай, якщо вибереш перший — я подам на розлучення. Годиться?
Я відкрив рота від подиву. Просидів, як дурень, з відвислою щелепою, до пізньої ночі. Ми раніше копирсалися в речах один одного і нічого не приховували. Що ж зараз відбувається? Якщо дружина поставила такі жорсткі умови — їй є що приховувати. Хоча, вона могла таким хитрим способом перевірити, чи довіряю я їй. Як важко думати, коли твій шлюб залежить від одного вибору.
Наважився. Я вирішив… Не зазирати до сумки. Врешті-решт, я міг себе накрутити. Ще й друг підкидував дрова у вогонь сумніву. Дружина прийняла моє рішення з посмішкою і міцно поцілувала.
Друг не був в захваті від мого рішення. Він постійно повторював:
— Ти дурень! Рогатий дурень! Тобі під носом зраджують, а ти радий нічого не помічати!
Я з ним не згоден. На мою думку, я трішки перегнув палицю з цим телефоном. Що тут такого, мати другий гаджет? Може його на роботі дали? Звідки мені знати. Зараз я розумію, не можливо абсолютно все розповідати своїй другій половині. Потрібно мати особистий простір, в який ніхто не буде лізти. Думаю, дружина віртуозно навчила мене такому золотому правилу.
