Буває так, що діти не є рідними своїм батькам. І всі діти реагують по різному. Хтось ображається на батьків, якщо дізнались випадково, ображаються, навіть якщо батьки самі їм розповідають. Хтось може зрозуміти, та прийняти. Зрештою я відношусь до найпершого варіанту.
В свої двадцять сім років випадково дізналася, що не є кровною донькою для своїх батьків. Це привело мене до величезного шоку та нерозуміння, що взагалі відбувається.
В мене було просто чудове дитинство. Батьки леліяли та любили мене і я б в житті не подумала, що не є рідною для своїх улюблених батьків. Весь час я просила в батьків братика або сестричку. Але все таки більше хотіла сестричку. Проте батьки завжди казали, що нажаль мама більше не може мати дітей і старались в подальшому уникати таких розмов. Я ж в кінці-кінців залишилась єдиною дитиною в сім’ї.
Я закінчила школу та прийшов час вступати до ВУЗу. Я хотіла вступити до університету в нашому місті на архітектора. Але батьки вирішили спонтанно переїхати в інше місце. Сказали, що батька підвищили на посаді та перевели в інше місто. Я не зрозуміла, чому все так різко сталось, але в любому випадку не переймалась, адже в тому місті, куди ми мали переїхати також був університет, де я могла вступити на архітектора.
Я вивчилась, почала працювати, завела сім’ю, в мене вже свої двоє дітей. І саме в двадцять сім років чисто випадково дізналась, що я не рідна. Я знайшла документи, які засвідчували моє удочеріння моїми батьками, які виявились мені не рідними по крові. Я була шокована та поговорила з батьками.
Виявилось, що мене взяли в сім’ю коли мені було десять місяців. В біологічної матері були серйозні проблеми зі здоров’ям, тому мої батьки взяли мене до себе та прийняли немовби рідну доньку. Вони сказали мені, що вони одразу, як побачили мене зрозуміли, що я точно їхня донька. А удочерили мене, через те, що мама фізично не могла мати дітей, але дуже сильно хотіла як і батько. Вони намагались вберегти мене від можливих поганих наслідків того, що я буду знати, що я не рідна дитина і саме тому нічого не розказували. А з міста різко переїхали, бо ж в тому місті жила моя рідна сестра від біологічної матері, а батьки не хотіли, щоб я дізналась про всю цю ситуацію, бо вважали мене ріднішою за всіх.
Я з одного боку ображена на них за брехню, а з другого боку розумію, що вони бажали для мене лише найкращого і надіялись, що це мені допоможе. Я рада, що потрапила саме до цих батьків, яких я дуже сильно та безмежно люблю.
