На жаль, життєві обставини склались так, що ми з сестрою майже не спілкуємось, хіба що вітання на день народження присилаємо у соціальних мережах одна одній. Про її справи я дізнаюсь від мами, яка часто розповідає, що вони з чоловіком живуть дуже заможно, але я ніколи й не уявляла наскільки, доки вона не покликала мене з сім’єю у гості!
Вона живе з чоловіком в особняку, син давно переїхав до столиці та з підтримкою батька створив власний бізнес, який нині дуже прибутковий. Коли сестра зі своїм чоловіком залишились самі, то, мабуть, збожеволіли, бо завели 8 дорогих породистих собак. Мало того, у тварин в будинку є власна кімната, де лежить по оксамитовій подушці для кожного, іменні ошийники та стійка з мисками для їжі та води. Треба зазначити, що харчуються вони виключно елітним кормом та постійно приймають дорогі вітаміни.
Звісно, я не була аж надто здивована, що вони живуть у достатку, оскільки моя сестра вийшла заміж за власника найкращого у місті ресторану, у який влаштувалась кондитером після закінчення технікуму. Згодом вони розширили свій бізнес та відкрили ще два заклади, які зараз процвітають. Також вони вклались у покупку декількох квартир у центрі міста і зараз отримують непоганий пасивний дохід.
Загалом і будинок, і територія дуже гарні, але через собак виглядають доволі неохайно. У домі майже всі меблі пошкоджені, шпалери місцями обдерті та і запах бажає бути кращим, а на подвір’ї не видно жодної рослини, яка б не постраждала від собачих лап. Моя сестра з чоловіком дозволяють своїм улюбленцям геть усе. Собаки спокійно вилазять на диван відразу після прогулянки чи точать об нього кігті, а господарі хіба що скажуть: «Еліс, ну не можна ж так».
Коли ми вперше увійшли в будинок, то застали цікаву картину: одна з собак гризе дорогу сумку сестри, від відомого бренду. У той момент я подумала, що жінка покарає тварину, або хоча б насварить, але натомість вона жалібним голосом сказала: «Ох, сонечко, ти ж міг отравитись! Більше так не роби, будь ласка!» Після почутого, моя щелепа лежала, мабуть, на підлозі, але й це було ще не все…
Коли ми сіли у кухні за стіл, то відразу відчули неймовірний аромат печеної яловичини. Ми були певні, що це ще одне частування для нас і тільки ковтали слину в очікувані смачної страви. Коли таймер сповістив про готовність, господиня встала і кинула величезні шматки м’яса у миски собак. У той момент я ледь втрималась, щоб не висловити сестрі усе, що думаю.
Моя сім’я таке м’ясо бачить лише двічі у рік, на великі свята, а вони віддають його собакам! Я була обурена поведінкою сестри, адже вона могла і запитати, чи на все вистачає її племінникам та чим вони харчуються? І взагалі, могли б на літо дітей до себе взяти, будинок у них все одно великий, то вони б їм не заважали. Одна справа, якби у них не було грошей, але ж у них собаки харчуються краще, ніж ми. Невже якісь тварини важливіші їй за рідних племінників?
Ми з чоловіком порадились і вирішили, що сестра повинна допомогти нам фінансово. Грошей у них видно і так кури не клюють, раз на всякі дурниці їх витрачають, то можуть і родинні допомогти. Я зараз в положенні, чекаємо на третю дитину, працює лише чоловік, тому заледве кінці з кінцями зводимо. Якби знала, що моя сестра така багачка, що собак яловичиною щодня годує, то вже давно б їй подзвонила.
А як на вашу думку, жінка має рацію?
