Мене звуть Таня, і я завжди вважала себе дуже незграбною. Здається, що кожен рух, який я робила, був неохайним, і кожен крок закінчувався якоюсь незручністю. У вас таке буває?
Коли ми з друзями грали у спортивні ігри, я часто ставала об’єктом жартів. М’ячі миттєво пролітали повз мене, ніби я була невидимою стіною. Замість того, щоб гідно приймати поразки, я занурювалася в себе, переконуючи себе, що я ніколи не зможу бути вправною чи спритною.
Одного разу на шкільному святі я вирішила прийняти участь у танцювальному конкурсі. Моя мрія про те, щоб здатися чудовою на сцені, суперечило з моїми страхами. Але я вирішила переступити через цей бар’єр і подолати свою незграбність.
Підготовка до виступу була справжнім випробуванням для мене. Я почала заняття з танцями і день за днем працювала над своїми рухами, робила тисячі повторень, але все одно кожен раз відчувала себе незграбною. Мої друзі і родина підтримували мене, але мої сумніви все одно лишалися.
Настала довгоочікувана ніч виступу. Коли я стала на сцену, серце билось так сильно, наче скоро вибухне. Музика почалася, і я почала танцювати. З самого початку щось пішло не так. Я збентежено сплутала кроки і майже втратила ритм. У своїй незграбній спробі засмутити себе, я спробувала швидше закінчити виступ і хутко покинути сцену.
Але тоді сталося щось несподіване. Коли я спробувала піти, мої друзі і сім’я піднялись зі своїх місць і гучно заохотили мене. «Таня, ти можеш впоратися! Не здавайся!», «Ми віримо в тебе!», «Таня, нехай твоя незграбність не зупинить тебе!» — їхні слова звучали як кришталева мелодія в моїх вухах.
Тоді я зрозуміла, що це не просто виступ на сцені — це моя здатність подолати страх, яка випробовує мене з дитинства. І я вирішила не втрачати цього шансу. Збираючись зі силами, я повернулася на середину сцени. З цього моменту щось змінилося в мені.
Закривши очі, я відчула ритм музики і почала танцювати, довіряючи своїм рухам. Крок за кроком, я втямилася в музику і забула про все навколо. Коли музика припинилася, і тлінь аплодисментів звучав на сцені, я відчула неймовірне задоволення.
Моя незграбність не зникла, але в той момент я зрозуміла, що це не перешкода, а частина мене. І я можу бути незграбною і одночасно неймовірною танцюристкою. Це було просто питання віри в себе.
По мірі того, як я продовжувала займатися танцями, мої рухи ставали все граціознішими. Але головне, я почала вірити в себе. Я розуміла, що ніхто не народжується з досконалою вправністю, і кожен може стати кращим, працюючи над собою та не здаючись.
